Глава 12. До і після ?

— Що? — ошарашино запитав Кай, злізаючи з байка та уважно дивлячись на нього.

— Твої гальма перерізані, — знову те саме повторила я.

— А навіщо ти мене поцілувала? — запитав він і дивився на мене так, ніби я його обікрала, а не поцілувала.

— Тому що я не знала, як ще тебе зупинити. Я тобі казала не їхати, а ти відмовив, і тому я тебе поцілувала, і тим паче ти не був дуже проти, — зауважила я, згадуючи, з якою ініціативою він відповідав мені на поцілунок.

— А я й не звик відмовляти дівчатам, які мене цілують.

Я відвела від нього погляд. Його слова вдарили глибше, ніж повинні були. А на що ти ще сподівалась, Амандо? Що він буде тобі вірність берегти? Ти сама його кинула. Сама, — подумки осікла себе я

— Звідки ти дізналась, що гальма перерізані? — сказав він, підходячи до байка та перевіряючи гальма

— Чорт, — вилаявся він про себе. — Дійсно, перерізані. Хтось вирішив грати не за правилами.

Він відійшов від байка та підійшов до мене

— Мені сказала Каміла. Сказала, що це зробив Майк, твій суперник.

Я повернулась назад та подивилась у натовп людей, які стояли подалі траси. Хотіла покликати Камілу, але я її не знайшла і зрозуміла, що вона пішла, побачила, як ми з Каєм цілуємося, і просто пішла.

— То через це ти хотіла, щоб я не їхав, так?

Я знову повернула голову до нього.

— Ну так, а чому ж іще?

Як тільки я це сказала, до нас підійшов чоловік років 30 на вигляд. Було видно, що він головний. Він був нижче за Кая, і форма свідчила про те, що спорт йому тільки сниться. Волосся в нього було чорне, а очі зелені, і ще його вираз обличчя був доволі суворий.

— Чому ти не поїхав, га? — запитав він, точніше, навіть не запитав, а закричав.

— Ти хоч знаєш, які на тебе ставки були? — не вгамовувався чоловік.

— Логан, я не міг їхати, в мене гальма перерізані, — незворушно сказав Кай, а Логан, так звали цього чоловіка, його погляд змінився.

— В сенсі, гальма перерізані? Хто міг таке зробити? Комусь що, жити набридло? — сказав він це з такою інтонацією, ніби якби зараз почув ім’я того, хто це зробив, то вбив би просто на місці, хоча від нього можна було очікувати всього, що завгодно.

Я інстинктивно сховалася за спину Кая. Він ніби відчув і закрив мене повністю собою, даючи відчуття безпеки.

— Скоро приїде, дізнаємось, — відповів йому Кай.

— То це хтось із суперників? — запитав очевидне Логан, на що Кай кивнув головою.

Ми чекали недовго, приблизно хвилин п’ять, і почули гуркіт мотору, і буквально за лічені секунди на фініші з’явився переможець. Судячи з того, якою довольнoю була його морда, я зрозуміла, що це той самий Майк, який хотів вбити Кая.

Він блондин із голубими очима, доволі високий, правда, з фігурою. Він не вийшов ну зовсім не мій типаж, але усмішка в нього була настільки переможною, що так і хотілося врізати їй. Ні, ну чесне слово, козел.

— Кай, чому не поїхав? — насмішливо спитав Майк, підходячи до нас та тримаючи в руках шолом.

— Тому що хтось вирішив мене вбити, — спокійно відповів Кай.

Я помітила, як після цих слів змінилась реакція Майка. Його посмішка зникла з обличчя, а паніка з’явилася. Я це помітила, попри те, що він намагався це приховати. Проте його тремтіння рук, які він теж намагався сховати, та те, з якою силою він стискав шолом, його видавало.

— Майк, як ти міг таке втнути на моїх перегонах? Зовсім жити набридло? — сказав Логан, зрозумівши по реакції Кая, хто саме перерізав гальма.

— Брехня! Я взагалі нічого не робив. Де докази

І тут я зрозуміла, що доказів немає, та тому прийшлось скористатися старим добрим методом — блефом. Я увімкнула диктофон на телефоні, вийшла вперед та сказала:

— Я бачила, і в мене на телефоні є відео, де ти це робиш.

Майк моментально перевів свій погляд на мене, а Кай уважно спостерігав і явно теж був здивований моїми "доказами". Хочя, було зрозуміло, що він розуміє, що я блефую, оскільки я сама йому призналася, що дізналася про все від Каміли.

— Ти ще хто така і що за маячню ти несеш?

— Я кажу правду. Я Аманда. А ти злочинець. В мене є докази твого злочину.

Я підняла телефон вгору, мовчки і стояла з таким переможним виглядом, що якби я була акторкою... Та ні, якби я була акторкою, мені б навіть мати  не повірила, — сама собі подумки заперечила я, згадуючи мої акторські здібності. Проте на Майка це спрацювало.

— Ні, не може бути. Коли я різав гальма, нікого не було і..

І тут він замовк, зрозумівши, що сказав, але вже було надто пізно. Його признання потрапило на диктофон.

— Ось ти і зізнався сам, — сказала я, переможно посміхаючись, підсумувала я.

— Оскільки ти, Майк, вирішив грати неправильно, я таке не люблю. На гонках ти повинен будеш сплатити людям, які ставили на перемогу Кая, повну їхню вартість ставки, а загальна сума їх ставок становить весь твій виграш. Так я тебе і покараю, але я можу і по-іншому зробити, але тобі точно не сподобається другий варіант, — Логан говорив чітко, і було чутно в його інтонації, що він точно не жартує. Та і по його вигляду це теж було видно.

— Але це мій виграш. Я не повинен платити їм платити.

— Повинен. Ти зробив так, що Кай не міг поїхати, — я зробила паузу і, подивившись на Майка, продовжила: — А я впевнена, якби він поїхав, то переможцем став саме він. Ти ж не можеш виграти його чесно.

Я бачила, як лють палала в очах Майка, але я не злякалася. Навпаки, я була рада, що сказала йому це в обличчя, але видно, Майку не дуже сподобалось те, що я йому сказала.

— Ах ти ж сволото!

Він вже підійшов вперед, щоб мене вдарити, але Кай зреагував швидко. Він завів мене за свою спину та вдарив Майка по обличчю. Я навіть не зрозуміла, як це все настільки швидко сталося, але в одну мить Майк вже лежав на землі, а Кай , присівши поряд, йому говорив:

— Тільки що я тебе вдарив за те, що ти гальма мені перерізав, — голос Кая звучав настільки загрозливо, що здригнулась навіть я, але Кай продовжив: — А це тобі удар за те, що ти до неї рипнувся. Ти обізвав її. Щоб я тебе поряд з нею не бачив.