Розділ 11 — Небезпечна гонка

Прочитавши повідомлення від Каміли, я також показала його Мілі. Прочитавши повідомлення, Міла подивилась на мене:

— Що цій стерві від тебе знову треба?

— Не знаю, але якщо вона каже, що в неї є якась інформація, це не може бути просто так, — сказала я та, вставши з дивану, підійшла до вікна. Відкривши його навстіж, я вдихнула прохолодного повітря та сказала:

— Знаєш, я, коли дізналась, що Кай помирає, я зовсім по-іншому подивилась на життя. Чомусь ми цінуємо тільки тоді, коли втрачаємо, але… — я перевела погляд на подругу, яка уважно слухала мене. — Я думала, що Кай не хоче робити операцію тільки через малий процент успішності, але тепер розумію, що це не так. В нього просто немає стимулу жити, точніше, він просто не бачить сенсу жити.

Коли я закінчила говорити, настала пауза. Вона трималась недовго, приблизно дві хвилини.

— Ти серйозно думаєш, що в нього немає стимулу жити? — запитала Міла.

— Так, але я дуже хочу помилятись, — чесно відповіла я.

— То ти підеш на зустріч до Каміли?

— Так, — сказала я та, підійшовши до дивану, взяла телефон та відповіла Камілі на її повідомлення простим «ок».

— Мені потрібно до неї сходити. Можливо, її інформація дійсно корисна.

Міла кивнула в знак згоди.

— Амандо, я просто хвилююсь. Ти просто, коли з нею зустрічаєшся, нічого хорошого не приносиш, тим паче, ти після зустрічі з нею вся на нервах, так і до лікарні недалеко, — почувши це, я посміхнулась.

— Та думаю, на цей раз все буде нормально.

— Сподіваюсь, — сказала Міла.

Та на її телефон прийшло повідомлення. Я бачила, як вона нахмурилась, і одразу зрозуміла, від кого повідомлення.

— Що, знову Лера пише?

Міла мені стверджувально кивнула.

— І що на цей раз їй потрібно? — запитала я.

Лера — це зведена молодша сестра Міли. Коли її матір з батьком розлучились, то вона залишилась з мамою, але через рік після після розлучення її матір знову вийшла заміж за теперішнього відчима Міли, а в нього теж була дочка від першого шлюбу — Лера. І з тих пір, як вони почали жити разом, Лера постійно підставляла Мілу, і Міла постійно страждала, терплячи несправедливість. Їй ніколи не вірили, і з тих пір вона віддалилась від матері, да і матір не дуже хотіла  налагодити з нею стосунки. І тепер, коли їй пише Лера, це може бути з двох приводів. Перше — в неї закінчились грошиі.По-друге її треба, щоб Міла вирішила якусь її проблему.

— Та що,гроші потрібні, а батьки не дають — сказала Міла, тяжко видихаючи.

— І яку суму вона просить на цей раз?

— 30 000 тись доларів, — рівним тоном відповіла Міла, а я від подиву аж поперхнулась.

— Вона в тебе просить 30 000 тись доларів? Вона що, зовсім з глузду з'їхала? Що вона такого наробила на таку суму? — запитала я, сідаючи поряд з Мілою.

— Не знаю, зараз у неї запитаю.

Міла почала друкувати повідомлення, а я мовчки сиділа, чекаючи на відповідь. Не прийшло й хвилини, як на телефон Міли прийшло повідомлення. Коли Міла його прочитала, вона нахмурилась. Я зрозуміла, що відповідь Лери не втішна.

— Ну що вона відповіла? — обережно запитала я Мілу.

— Вона написала, що програла, а в що програла — не каже.

— Вона в щось змогла програти 30 000 тись доларів і тепер просить їх у тебе?

Міла знову стверджувально кивнула.

— І що ти збираєшся робити? — запитала я в неї.

— Нічого. Я не дам її грошей. Напишу, щоб просила в батьків. Я ж її не гаманець. Я вже двічі її грошима допомагала, далі хай по життю вирішує свої проблеми без моєї допомоги, тим паче, в мене немає 30 000 тись доларів.

Я усміхнулась.

— Ну нарешті, Міла, а то я вже думала, коли ти це скажеш. Ти молодець, що вчасно перестала давати її кошти. Хай вчиться на своїх помилках та хай вирішує проблеми сама, тому пиши її те, що хотіла, і не зволікай.

Міла кивнула та почала друкувати повідомлення. Я мовчки сиділа, поринаючи у власні думки, але з них мене вирвала Міла, голосно запитуючи:

— Амандо, давно хотіла запитати, де батьки Кая? Просто ти про нього…

Розділ 11

Прочитавши повідомлення від Каміли, я також показала його Мілі. Прочитавши повідомлення, Міла подивилась на мене:

— Що цій стерві від тебе знову треба?

— Не знаю, але якщо вона каже, що в неї є якась інформація, це не може бути просто так, — сказала я та, вставши з дивану, підійшла до вікна. Відкривши його навстіж, я вдихнула прохолодного повітря та сказала:

— Знаєш, я, коли дізналась, що Кай помирає, я зовсім по-іншому подивилась на життя. Чомусь ми цінуємо тільки тоді, коли втрачаємо, але… — я перевела погляд на подругу, яка уважно слухала мене. — Я думала, що Кай не хоче робити операцію тільки через малий процент успішності, але тепер розумію, що це не так. В нього просто немає стимулу жити, точніше, він просто не бачить сенсу жити.

Коли я закінчила говорити, настала пауза. Вона трималась недовго, приблизно дві хвилини.

— Ти серйозно думаєш, що в нього немає стимулу жити? — запитала Міла.

— Так, але я дуже хочу помилятись, — чесно відповіла я.

— То ти підеш на зустріч до Каміли?

— Так, — сказала я та, підійшовши до дивану, взяла телефон та відповіла Камілі на її повідомлення простим «ок».

— Мені потрібно до неї сходити. Можливо, її інформація дійсно корисна.

Міла кивнула в знак згоди.

— Амандо, я просто хвилююсь. Ти просто, коли з нею зустрічаєшся, нічого хорошого не приносиш, тим паче, ти після зустрічі з нею вся на нервах, так і до лікарні недалеко, — почувши це, я посміхнулась.

— Та думаю, на цей раз все буде нормально.

— Сподіваюсь, — сказала Міла.

Та на її телефон прийшло повідомлення. Я бачила, як вона нахмурилась, і одразу зрозуміла, від кого повідомлення.

— Що, знову Лера пише?

Міла мені стверджувально кивнула.

— І що на цей раз їй потрібно? — запитала я.