Розділ 37 — Мері

Мері

Я швидко допиваю третій (а може, вже четвертий) коктейль. Солодко-гіркий смак «Райдужного захвату» вже майже не відчувається. Алкоголь розтікається теплим туманом по венах, а мій Дар, який я сьогодні вирішила не блокувати, накриває мене з головою.

Емоції всього клубу — радість, похіть, збудження, самотність, ейфорія — зливаються в одну потужну хвилю. Я більше не можу їх фільтрувати. Голова йде обертом, світ стає яскравішим, музика — гучнішою, а межі між моїми почуттями і почуттями інших повністю розмиваються.

Заходжу в жіночий туалет, голосно зачиняючи двері. Треба вмитися.

Проходжу всередину і нахиляюся до дзеркала, спираючись на холодну мармурову стійку.

Чорт…

Я неймовірно красива. Вдивляюся у своє відображення й затамовую подих. Якого біса я раніше цього не помічала?

— Красуне Мері, ти неймовірно гарна.

Голос за спиною змушує мене здригнутися. Я різко кліпаю, зустрічаючись поглядом із Кіріаном у дзеркалі. З кабінки виходить він, а за ним гарна дівчина, поправляючи розпатлане волосся. Я дивлюся на них, а вони — на мене. Кіріан трохи примружується, ніби намагаючись розібратися, що зі мною не так.

— Гей, ти в порядку? — запитує він, уважно розглядаючи мене.

Я повільно розвертаюся до них. Дівчина підходить ближче, її очі світло-блакитні, майже прозорі. Вона бере мене за руки, ніжно, ніби я порцелянова.

— Ти добре себе почуваєш? — тихо запитує вона.

Я сміюся. Просто їй в обличчя.

— Ага.

Я вириваю руки з її хватки й різко розвертаюся до дверей.

— Хочу танцювати.

На танцполі мені стає надто добре. Навіть не помічаю, як до мене підходить Орест? Орін? Хлопець, з потоку Кайла. Я відчуваю, як його руки ковзають по моїй талії, пригладжуючи тканину сукні. Він притискається до мене ззаду, тепле дихання лоскоче шию. Я нахиляюся назад, дозволяючи близькості статися, і кладу голову йому на груди. Тіло розкривається назустріч іншому тілу, і мені стає все одно, хто це.

Його пальці ковзають по мені, проводячи вниз по боках. Бажання пульсує в повітрі. Воно розтікається по моєму тілу гарячою хвилею, пробігає по хребту, затягує в безодню відчуття. Я кручу стегнами, впираючись сідницями в його пах.

О, чорт, так.

Може, зайнятися з ним сексом у кабінці туалету?

Але раптом — різкий ривок.

Хтось хапає мене за зап’ястя й грубо смикає вперед. Світ вибухає спалахами, я втрачаю рівновагу.

— Ти що робиш?

Голос.

Глибокий. Холодний. І знайомий. 

Я насилу відкриваю очі й намагаюся сфокусуватися. Принц. Його обличчя раптом надто близько, я тягнуся, торкаючись його щоки пальцями.

Він завмирає.

— Принце… — мій голос м’який, тягучий, ніби я пливу крізь сон.

Я веду пальцями по його шкірі, ковзаю до його підборіддя, а потім далі, вниз до його шиї.

— Я просто подумала… — повільно вимовляю слова, відчуваючи, як мої пальці торкаються його пульсу. — що зайнятися з ним сексом у туалеті — хороша ідея.

Він напружується, його пальці стискають моє зап’ястя трохи сильніше.

— Для тебе вечірка закінчена, — його голос твердий, безапеляційний.

Він тягне мене за собою до виходу. Я намагаюся вирватися, але це марно. Ми опиняємося в порожньому коридорі, де музика стихає до далекого гулу.

Принц підносить телефон до вуха.

— Кір, ти мені потрібен. І Томаса візьми. Крістіану теж веди сюди. Чекаю в коридорі.

Я облизую пересохлі губи й роблю крок ближче до нього.

— Мері, як ти себе почуваєш? Скільки ти випила?

Я піднімаю руки й кладу долоні йому на живіт. Він завмирає. Його м’язи тверді, напружені, я веду рукою вище, торкаючись його грудей.

— Мері… — його голос ледве чутний, низький, майже глухий.

Я роблю ще крок уперед, мої пальці повільно ковзають вгору, поки не торкаються його губ. Вони м’які. Теплі. Я трохи прикушую губу, розглядаючи його обличчя, небесні очі, наповнені чимось, чого я не можу розшифрувати.

Я нахиляюся ще ближче. Ще трохи, і…

— Принце, що сталося?

Голос Кіріана розбиває момент. Принц різко обертається, а я відходжу від нього. Кіріан зупиняється, оглядаючи нас з… усмішкою на обличчі.

— То ти її знайшов. Добре.

— Де Томас? — запитує Принц.

— Зараз приведе Кріс. Я так розумію, ми відводимо цих красунь додому?

— Так, — киває Принц.

— Це ти йому сказав?! — кричу я на Кіріана, обпалюючи його поглядом.

Він, негідник, навіть не вдає, що почувається винним.

— Сказав, — знизав плечима, абсолютно спокійний, як удав. — Ти в дупу пʼяна. Це могло погано закінчитися.

Я злюся. Настільки злюся, що, якби могла, спалила б його на місці.

— Це могло закінчитися хорошим сексом! — випалюю я, дивлячись йому прямо в очі.

І в цей момент двері клубу розчахуються, і на порозі з’являються Томас і Кріс.

— Мері! — Кріс одразу підбігає до мене, хапає за плечі, оцінюючи стан. — Ти чому напилася без мене?!

Потрійне зітхання.

Ми з Кріс автоматично обертаємося, ловлячи на собі важкі погляди трьох хлопців.

— Томас, ти можеш якось витягти з неї це? Вона зовсім не розуміє, що творить, — запитує Принц, стискаючи щелепи.

Томас розглядає мене з примруженими очима, ніби вивчає чергову складну загадку.

— Я такого ніколи не робив… але можу спробувати, — відповідає він, потім кидає погляд на Кіріана. — Але спочатку Кір віднесе нас.

— Що означає «віднесе»?! — підозріло уточнює Кріс.

— Те й означає, цукерочко, — Томас усміхається, підморгуючи їй. — Швидка доставка особливо цінного вантажу.

Я не встигаю нічого сказати, бо в наступну мить вони беруть нас за руки.

І тут же світ вибухає вихором. Відчуття, ніби мене протягують крізь простір, нутрощі перевертаються, я втрачаю орієнтири…

А потім — тиша. Ми стоїмо біля наших дверей.