Розділ 36 — Мері

Мері

Ми заходимо в клуб, і мене відразу накриває хвиля емоцій. 

Гучна музика проникає в кожну клітинку тіла, вібрації басів відлунюють у грудях, світломузика миготить сліпучим спалахами, фарбуючи простір то в глибокий синій, то в яскраво-червоний. Натовп людей рухається в такт музиці, їхній сміх, голоси й сплески радості зливаються в єдиний потік.

Щойно я відпускаю свій Дар, почуття всіх цих людей накривають мене з головою.

Радість. Пристрасть. Бажання. Сп’яніння. Як же я скучила за цим відчуттям. Сьогодні я збираюся забутися й відірватися по повній.

Кріс іде поруч зі мною, ми прямуємо до барної стійки, і я відчуваю на собі численні погляди. Цього слід було очікувати. Точніше, саме цього я й чекала. Бармен, молодий хлопець із рунами на пальцях, кидає нам оцінювальний погляд і усміхається.

— Ваш найалкогольніший коктейль, — кажу я, спираючись на стійку.

Він киває й одразу починає діставати пляшки, змішуючи різні інгредієнти.

— Мені те саме, — додає Кріс, і її вбивча усмішка змушує хлопця трохи зашарітися.

— Плануєш сьогодні відірватися по повній? — запитує Леон, який прийшов з нами.

Кріс усміхається, її очі сяють диявольським вогнем.

— О так, планую.

Але навіть при цьому я помічаю дивну деталь. Леон буквально пожирає її очима, а Кріс… навіть не реагує. Він намагається торкнутися її руки, трохи нахиляється ближче, але вона залишається відстороненою.

Я вдаю, що не помічаю, як він нахиляється до неї й щось шепоче на вухо, а Кріс продовжує розглядати натовп. І раптом… я бачу це. Бачу, як її погляд завмирає на одній точці. Вираз обличчя змінюється.

На… задоволений?

Ні. На вираз переможця. Я миттєво обертаюся, намагаючись зрозуміти, що вона побачила. І знаходжу їх.

За окремим VIP-столиком, оточені увагою, сидять троє хлопців.

«Свята Трійця».

Я ловлю погляд Принца. Він дивиться на мене. 

Сьогодні він у своєму фірмовому костюмі, біла сорочка трохи розстебнута, а волосся укладене бездоганно. Але тут, у цьому місці, він інший. На його губах легка, майже ліниво-задоволена усмішка, у руці він тримає склянку з віскі, яку неквапливо похитує.

Поруч із ним Кіріан, і…

Ось хто не гаяє часу дарма. До нього притиснулася дівчина, її руки обвилися навколо його шиї, а губи торкаються його вуха. Вона щось шепоче йому, а Кіріан лише шкіриться, продовжуючи потягувати свій напій.

З іншого боку від Принца — Томас, а поруч із ним дуже красива дівчина. Вона щось говорить, її рука на його плечі, але він… Він дивиться на Кріс. Навіть не дивлячись на ту, хто зараз так старанно намагається привернути його увагу. Він щось відповідає їй, навіть не повертаючись.

— Ну ти й мудило! — чую я, як вона кричить, а потім різко встає й іде.

Я знову переводжу погляд на Кріс. Вона випиває коктейль одним ковтком.

— Ого, яка швидкість, — коментує Леон.

— П’ять убивчих шотів, — замовляє Кріс бармену, і, чорт, сьогодні мені подобається її настрій.

Я швидко допиваю коктейль, відчуваючи легке поколювання від алкоголю, і кажу бармену:

— Мені те саме.

— Ви збираєтеся тільки пити чи, може, потанцюєте? — запитує Леон, нахиляючись до нас.

— Ти не даси мені як слід напитися? — сміється Кріс.

Її поведінка дивним чином змінюється. Вона притискається до Леона, її рухи навмисне плавні, погляд хижий, а сміх — трохи голосніший, ніж потрібно. 

Леон, звісно, гарячий, але до цього Кріс тримала дистанцію. А тепер притискається до нього, дозволяючи його руці ковзнути по своїй талії.

Але головне — її погляд. Вона раз у раз кидає його в бік Томаса.

А ось це вже цікаво. Я простежую за її очима й знаходжу його.

Томас сидить у своїй розслабленій позі, трохи відкинувшись назад, розтягуючи губи в усмішці. 

Але очі… Його очі говорять інше. Він пильно дивиться на Кріс, ніби оцінюючи, вивчаючи.

— А ти, Мері? Готова показати клас на танцполі? — запитує Леон, переводячи погляд на мене.

— Я ще навіть не розігрілася, — усміхаюся я, підморгуючи.

Кріс сміється й відштовхує його вбік.

— Гаразд, ходімо, подивимося, як ти рухаєшся.

Він бере її за руку й веде на танцпол.

Я стежу за ними, повільно потягуючи свій коктейль. Відчуваю чийсь погляд. Озираюся. І зустрічаюся очима з Принцем.

Він розмовляє з дівчиною, щось говорить їй, але дивиться не на неї. А на мене. Я відводжу погляд, вдаючи, що мене це не хвилює. Але чудово розумію, що він зважує кожну краплю випитого алкоголю, щоб пригадати мені це завтра вранці на тренуванні.

— Коктейль «Райдужний захват», — кажу я бармену.