Розділ 34 — Мері

Мері

Кріс повертається ввечері після тренування якоюсь задуманою. Я помічаю це одразу — зазвичай вона або роздратовано лається на Томаса, або з усмішкою розповідає, як мало не заліпила йому ляпаса за черговий брудний флірт. А зараз вона просто мовчки роззувається й проходить до кімнати, навіть не спробувавши поскаржитися на нього.

Я хапаю її за руку, перш ніж вона встигає відвернутися, і відразу відчуваю… злість. Але не звичайну, не ту, що вона відчуває до Томаса щодня, а якусь більш… сумну, чи що?

— Гей, що сталося? — питаю я, пильно вдивляючись в її обличчя.

Вона кліпає, ніби тільки зараз усвідомила, що я поруч.

— Томас мене бісить. Як завжди, — кидає вона, але голос не такий різкий, як зазвичай.

Я примружую очі.

— Він тебе образив? — хмурюся.

— Ні, — надто швидко відповідає вона. — Давай я переодягнуся, і ми підемо обирати наряди. Гаразд?

Вона намагається мене відволікти?

— Я хочу когось повалити на лопатки одним лише своїм виглядом, — додає Кріс, і її губи розтягуються в усмішці, але очі все ще видають справжні емоції.

— О, той сексі Леон? — питаю я, підморгуючи. — Ви, здається, не бачилися після того побачення.

Кріс замовкає.

— Так, точно. Леон, — нарешті каже вона, і цього разу її усмішка більш щира. — Мені час розважитися як слід.

Я вирішую не тиснути на неї далі. Якщо вона хоче говорити про Леона, а не про Томаса — так тому й бути. Вдягаю чорні джинси й світло-зелену майку, а Кріс обирає легкий синій сарафан, який просто ідеально підкреслює колір її волосся.

Ми виходимо з університету, повільно крокуючи вечірніми вуличками, розглядаючи місто.

— Час так швидко летить, — раптом каже Кріс, дивлячись на вітрини. — Здається, тільки вчора ми приїхали в університет, побували на перших уроках. А вже минуло два місяці. Все так швидко.

Я замислююся.

— Так, ти маєш рацію… Якщо чесно, я почуваюся сильнішою й упевненішою. Мене трохи хвилює, що я відстаю в тренуваннях, але навіть у мене останнім часом виходить краще.

Кріс закочує очі.

— Мені здається, ти помиляєшься. Я бачила як ти тренувалася з першокурсниками. Ти шикарно справляєшся. Просто твій Наставник — машина для вбивств, і це змушує тебе думати, що ти слабка.

— Може, ти й права… — задумливо відповідаю я. — До того ж зараз він чергує тренування. Він учить мене за допомогою малої магії блокувати вплив Дарів.

— О, круто! Треба буде попросити Томаса навчити мене цьому, — пожвавлюється вона.

Але її обличчя відразу знову змінюється. 

— Іноді я їх не розумію… — кажу я, маючи на увазі всю «Святу трійцю». — Вони придурки й дуже небезпечні. Але іноді поводяться так, ніби намагаються здаватися нормальними.

Кріс фиркає.

— Мері, Томас називає мене «злючкою», «цукерочкою», «сексапільною» і ще бог знає якими словами. Це, безумовно, мене бісить, але знаєш, що бісить ще більше?

— Що?

— Коли він називає мене Кріс.

Я кліпаю.

— Чому? Тебе ж багато хто так називає.

— Бо коли він каже «цукерочко» чи щось схоже — це просто Томас. Безтурботний, самовпевнений і дратуючий. А коли він каже «Кріс», це звучить… по-іншому. Надто… особисто. 

Я розумію її. Можливо, навіть більше, ніж вона думає.

— Щойно я подумаю, що, може, він не такий уже… — вона запинається, а потім різко додає: — Що він хоча б трохи нормальний, як він відразу робить щось, що повертає мене з неба на землю.

— Так, розумію… З Принцем така сама історія.

Ми годинами блукаємо магазинами, приміряючи сукні, обговорюючи, хто в якій виглядатиме краще.

Кріс приміряє сріблясту сукню з відкритою спиною, але відкидає її — надто банально. Потім надягає чорну з сіткою й розрізом по стегну — надто зухвало.

А потім вона виходить в червоній сукні.

— Чорт забирай, Кріс! — видихаю я.

Сукня до колін із високим розрізом уздовж стегна, ідеально підкреслює її фігуру. Корсетний верх робить її й без того пишні груди ще привабливішими.

— Так, я беру її, — радісно заявляє Кріс. Її очі сяють.

Вона дивиться на себе в дзеркало, проводячи руками по талії, і я бачу в її очах… виклик.

— Хочу, щоб, побачивши мене, він просто втратив свідомість. Нехай це буде перед його очима до кінця днів. І нехай знає, що жодна інша не зрівняється зі мною.

Я шкірюся.

— О так, Кріс. Думаю, Леон знепритомніє, побачивши тебе. Ти вже запросила його?

Вона трохи зволікає, а потім бере телефон.

— Ще ні. Зараз напишу. А ти — там було шикарне чорне, хочу побачити його на тобі.

Я заходжу в примірочну й приміряю три сукні, першніж добираюся до тієї, про яку казала Кріс.

Коли я виходжу, Кріс видихає:

— Якби я була хлопцем, я б тебе взяла прямо тут.

Я сміюся, але, чорт забирай, вона має рацію.

Приталена, ідеально підкреслює фігуру. Після місяців тренувань моє тіло стало більш підтягнутим, а м’язи більш вираженими. Талія здається ще тоншою, а груди й стегна — ще спокусливішими.

Довгий розріз, декольте…

— Я навіть не очікувала, що буду в такому захваті, — зізнаюся я, дивлячись на себе в дзеркало.

На цій вечірці точно буде цікаво.