Розділ 14 — Мері

Мері

Лекція з історії магії проходить у величезній аудиторії з високими арочними вікнами, крізь які проникає м’яке сонячне світло, освітлюючи старовинні стелажі, заповнені давніми фоліантами. 

Запах запилених сторінок, чорнила й дерева створює атмосферу, ніби ми перебуваємо в самому серці знань.

За викладацьким столом стоїть високий худорлявий чоловік у довгому бордовому камзолі. Він майже не кліпає, і його сірі очі пронизують нас, ніби він бачить наскрізь.

— Ласкаво прошу на курс історії магії, — його голос глибокий, заворожливий. — Хто розповість мені, чим відрізняються п’ять Королівств нашого світу і де вони розташовані?

Він повільно обводить аудиторію холодним, уважним поглядом. Кілька довгих секунд тиші — і, ніби невпевнено ступаючи по льоду, Ліліан підіймає руку.

— Вейранос — велике Королівство, розташоване в самому центрі п’яти, — починає вона, намагаючись говорити впевнено, хоч і чутно, як тремтить її голос. — На півдні нашого кордону — Кампіраль. Їх називають військовим королівством…

— Правильно, — професор коротко киває, його голос усе такий же спокійний, але з ноткою схвалення. — Хто продовжить?

— Західні кордони Вейраноса — це Іловертен, — каже Джонатан, не поспішаючи. — Вони славляться своїм знанням отрут, магією маскування, ілюзій… кажуть, у цьому вони найкращі.

— Чудово, — знову короткий кивок. — А що щодо східного кордону?

— Бісмоарт, — кажу я, підводячись із місця. Мій голос звучить чітко, без вагань. — Найбільше з усіх королівств. Їхні ковалі — найкращі у світі. Майже всю найкращу зброю виготовляють саме вони.

Професор ледь усміхається кутиком губ.

— А північ?

— Ларімунд, — упевнено відповідає Кара. — Найменше королівство, але швидке в розвитку. Їхня сила — в магії. Вони одержимі чистотою крові й роблять усе, щоб вирощувати найсильніших магів.

— Правильно, — професор робить крок уперед. — А тепер хто мені скаже, чим же відрізняється Вейранос?

— Балансом, — хором відповідають учні.

— Так і є, — професор на мить дивиться у вікно, ніби вдалину. — У нашому королівстві намагаються розвивати всі напрямки й уміння.

— Але останнім часом Король явно віддає перевагу армії, — тихо, але виразно додаю я, відчуваючи, як погляди загострюються.

— Правильно, — несподівано різко відгукується Моллі.

У її голосі звучить отруйна гордість. — Наш Король дбає про свій народ і хоче, щоб ми були сильними. Зараз, коли все більше людей народжується без Дарів, такі, як ти, зобов’язані служити. Бути хорошими солдатами. Спокутувати свою провину за слабкість.

Аудиторія завмирає. Кілька студентів опускають очі, хтось дивиться на мене зі співчуттям… а хтось — з цікавістю.

— Давайте не будемо відхилятися від теми уроку, — спокійно, але з ноткою сталі в голосі каже професор. Він обводить усіх суворим поглядом. — Відкрийте підручники на сторінці двадцять п’ять.

Шурхіт паперу лунає під моєю рукою, але всередині — вогонь.

Ще один урок минулого четверга проходив у тихій аудиторії з товстими кам’яними стінами, вкритими рунами, які пульсують м’яким синім світлом.

За столом стоїть тендітна жінка в темно-синьому платті. Її волосся зібране у високий пучок, а в руках — пергамент, списаний загадковими символами.

— Магія — це мова. 

Якщо ви не знаєте, як правильно сформулювати прохання до магічної енергії, вона вам не підкориться. Давні маги й відьми знали це й передавали знання через особливі символи, слова й формули. Сьогодні ми почнемо з основ — базового розуміння рун і давньої магічної мови.

Вона проводить рукою над столом, і перед нами в повітрі з’являються золотаві символи, накреслені магією.

— Перед вами — одні з найдавніших рун. Кожна з них — не просто літера, а джерело сили. Коли ми поєднуємо їх, ми створюємо заклинання, записуємо магічні формули й захищаємо свої знання від тих, хто не повинен їх бачити.

— А як тоді працює усна магія? — запитує хтось із задніх рядів.

— Гарне питання, — киває викладачка. — Усна магія — це скорочена версія рунної писемності. Кожне заклинання, вимовлене вголос, — це відображення однієї з рун або їхньої комбінації. Але письмові формули набагато складніші й могутніші. За їхньою допомогою можна створювати заклинання, які залишаються активними роками, століттями, а іноді навіть тисячоліттями.

Вона робить рух рукою, і руни перед нами починають обертатися, складаючись у слова, а потім зникають, залишаючи нас із думками про те, яку силу можуть нести в собі прості символи.

Був ще один урок, який подобається мені дедалі більше — Алхімія й зіллєваріння.

Леді Олдридж заміняв містер Долров. Перед кожним із нас стоїть невеликий казанок, набір дивних баночок і аркуш з інструкціями.

— Сьогодні ми вивчатимемо основи приготування зіль. — каже викладач, високий чоловік із різкими рисами обличчя. — Багато хто думає, що зіллєваріння — це просто наука. Але в ньому є мистецтво. Неправильний рух, помилка в дозуванні — і ваше зілля не просто втратить силу, а може стати отрутою.

— Ох, ці лекції про смертельні помилки, — тихо шепоче Кріс мені на вухо.

— Краще помилитися зараз, ніж потім когось отруїти, — шкіриться Еріка, яка сидить навпроти нас.

Викладач роздає нам інгредієнти.

— Сьогодні з вами на практиці будуть Наставники. Ми приготуємо базовий еліксир енергії. Це просте зілля, яке допоможе вам відновити сили після магічного навантаження.

Я вдивляюся в список: корінь женьшеню, порошок аконіту, мед драконячої лози… Усе здається простим, але я вже розумію, що в алхімії не все так легко, як виглядає.

Я кидаю погляд на Кріс. Вона вже встигла перекинути половину інгредієнтів повз казанок і з переляком дивиться на бурхливу рідину, яка, здається, починає булькати надто активно.

— Гм… Мері, здається, я щось зробила не так…

Томас поруч із нею сміється, і я закочую очі. Ці придурки постійно опиняються поблизу. Принц майже не розмовляє зі мною поза тренуваннями, але я відчуваю його погляд, коли ми перебуваємо в одній аудиторії. Томас не упускає нагоди підколювати Кріс, а іноді й мене.