Розділ 9 — Мері

Мері

Через двадцять хвилин ми заходимо до величезної аудиторії, наповненої м’яким світлом, що проникає крізь високі готичні вікна. Повітря тут пахне свіжими травами й чимось ледь вловимо солодкуватим, ніби в приміщенні витає аромат засушених квітів.

Ряди парт ідуть знизу вгору, утворюючи амфітеатр, а в центрі височить масивний викладацький стіл із білого дерева, відполірований до блиску. Позаду нього розкинулася величезна чорна дошка, вкрита тонким шаром крейдяного пилу. Уздовж стін стоять численні стелажі з книгами, пляшечками з зіллями й горщиками з живими рослинами, деякі з них м’яко світяться, наповнюючи зал чарівною атмосферою.

Ми з Кріс швидко займаємо місця біля Ліліан і Кари — дівчат із сусідньої кімнати.

У залі стоїть гул голосів студентів, які обговорюють майбутній урок, але він різко стихає, коли до аудиторії заходить невисока мила жінка з добрим поглядом. Вона зупиняється перед класом, схрещує руки на грудях і уважно оглядає нас, ніби оцінюючи, хто з нас навчатиметься з ентузіазмом, а хто — лінуватиметься.

— Доброго ранку, студенти, — її голос звучить м’яко, але впевнено, привертаючи загальну увагу. — Мене звати Лукерія Олдридж. Мій Дар — зцілення. Цього року я викладатиму вам курс «Цілительське мистецтво та магія відновлення».

Деякі студенти підсуваються ближче, явно зацікавившись, інші ліниво відкидаються на спинки стільців. Я помічаю, як Кріс хитро мені всміхається, явно передчуваючи щось цікаве.

— Ми почнемо з історії та теорії, а потім перейдемо до практики, — продовжує леді Олдридж, підійшовши ближче до столу. — Після завершення курсу ви зможете працювати з енергією й рунами, діагностувати та лікувати магічні хвороби, надавати екстрену медичну допомогу як при пораненнях звичайною зброєю, так і магічними атаками, створювати різні зілля, а також працювати в парі з іншими магами, посилюючи ефект їхньої магії.

Я відчуваю, як усередині мене підіймається дивне зацікавлення. Зілля, руни, магічні хвороби… Якщо я освою цей курс, можливо, в мене з’явиться шанс бути корисною, навіть не маючи того, що інші вважають «справжнім» Даром.

— Перші два місяці навчання ми присвятимо темі «Алхімія та зіллєваріння», — голос леді Олдридж звучить живо, з ноткою пристрасті до свого предмета. — На цих уроках ви навчитеся створювати лікувальні зілля: від простих знеболювальних до складних регенеруючих настоїв. Ми розберемо отрути й токсини, навчимося готувати протиотрути, а також дослідимо магічні еліксири, що прискорюють загоєння ран і відновлюють магічну енергію.

В аудиторії лунає легкий гул — схоже, не всі очікували, що курс буде настільки глибоким і насиченим. Ліліан, яка сидить поруч зі мною, стискає в руках ручку, готова записувати кожне слово.

— Якщо у вас є питання перед тим, як ми почнемо, прошу, не соромтеся, задавайте їх, — підбадьорливо каже викладачка.

У залі підіймаються дві руки. Лукерія Олдридж киває першій студентці.

— Назвіть ваше ім’я й поставте своє питання, — з усмішкою звертається вона до дівчини.

— Моє ім’я Олівія Гаррінгтон, — відповідає та, трохи нервуючи. — Леді Олдридж, чи впливає вид Дару на успіхи у вашому курсі?

— Дякую за питання, міс Гаррінгтон, — Лукерія м’яко всміхається, її голос залишається спокійним, але твердим. — Так, безумовно, Дар впливатиме на рівень ваших можливостей. Однак, незалежно від вашого Дару, ви зможете опанувати всі знання, які я викладатиму. Усе, що ви вивчите, — життєво необхідні навички.

Деякі студенти, судячи з їхніх облич, явно зраділи такій відповіді, інші насупилися, усвідомлюючи, що переваги магічного походження все ж дають певні бонуси.

— А люди без Дару зможуть робити те, про що ви сказали? — лунає голос хлопця, який сидить через три ряди від мене.

— Ваше ім’я? — повертається до нього леді Олдридж.

— Так, вибачте, — трохи збентежено відповідає він. — Моє ім’я Джон Барклі.

— Люди, які не володіють Дарами, все одно здатні опанувати малу магію, а тому зможуть оволодіти всім, що я перерахувала, — відповідає вона. 

— Однак, як я вже сказала раніше, відсутність Дару може вплинути на якість виконання. Ті з вас, хто володіє магічними Дарами, можуть спрямовувати їх у потік, посилюючи ефект лікування. Проте навіть якщо в вас немає Дару, ви зможете лікувати не гірше. Головне — уважність, терпіння й дисципліна.

Вона робить невелику паузу, дозволяючи студентам осмислити її слова, а потім продовжує:

— Крім того, багато з вас працюватимуть у парах не тільки один з одним, а й зі своїми Наставниками, посилюючи магію одне одного. Це важлива практика, і вам доведеться навчитися довіряти своїм партнерам.

Я помічаю, як Кріс крадькома кидає на мене погляд і шкіриться. Я відчуваю, що вона вже передчуває, з ким її можуть поставити в пару, поки Наставників немає.

— А тепер, якщо питань більше немає, пропоную перейти до теорії. Відкрийте підручники на сторінці десять.

Щойно вона вимовляє ці слова, на дошці магічним чином з’являються малюнки різних рослин. Вони починають рухатися, змінюючи кольори, ніби оживають, ілюструючи текст підручника. Я вражена вдивляюся в найдрібніші деталі.

— Ваше перше завдання, — продовжує леді Олдридж, підходячи ближче до дошки, — визначити, які з цих рослин мають лікувальні властивості, а які — отруйні. Але будьте уважні, не все так просто. Деякі трави можуть бути як ліками, так і смертельною отрутою, залежно від того, як ви їх використовуєте.

Я чую, як Кріс поруч зітхає, але коли я дивлюся на неї, вона лише знизує плечима, закочуючи очі, ніби кажучи: «ну от, починається…»

А мені стає справді цікаво. Можливо, це буде не просто нудна теорія, а справжній шанс зрозуміти, як працює магія відновлення. Я стискаю в руках ручку й відкриваю підручник. Здається, це буде один із тих уроків, які я запам’ятаю надовго.

Через три години ми виходимо з аудиторії, і Кріс, обхопивши долонями голову, зітхає з таким виразом, ніби щойно пережила землетрус.