Глава 32

Андрій відразу знижує швидкість, я опускаюся на лаву й глибоко вдихаю.
— Мені просто потрібно кілька секунд, — шепочу.
— Кілька секунд до чого? — Андрій сідає поруч та з тривогою вдивляється в моє обличчя.
Сподіваюся я не біла як молоко і рум’яна, яку я наносила в ресторані, додає мені кольору. Хапаю долонею за рота і намагаюся не зганьбитися перед чоловіком:
— Щоб не вмерти на твоїй романтичній яхті.
— Добре, значить, наступного разу суша. Я не хотів, щоб тобі стало зле. Бажав зробити щось особливе.
— Тобі вдалося, — тягнуся за пляшкою з водою та роблю декілька ковтків. — Таке я точно запам’ятаю.
Андрій вимикає двигун, яхта завмирає посеред річки. Мені кращає і здається я навіть звикаю до цих легких погойдувань. Сиджу на борту яхти й дивлюся, як хвилі розходяться колами під м’яким світлом ліхтарів та зірок. Андрій дістає з кошика плед, пляшку вина, келихи, фрукти, випічку. Усе має ідеальний вигляд, як з романтичного фільму.
— Ти це все спланував? — намагаюся говорити спокійно, хоча всередині щось солодко стискається.
— Я? Ні, — його голос теплий, трохи грайливий. — Просто завжди вожу із собою плед, келихи і вино. На випадок, якщо поруч опиниться чарівна жінка.
Я не стримую сміх. Андрій наливає вино та простягає мені келих. Наші пальці торкаються, по шкірі пробігає легкий струм. Хоч і не холодно, проте накриваю плечі пледом. У руках кручу келих:
— Ти ж знаєш, я не дуже вмію розслаблятися, — зізнаюся і ніяк не можу налаштуватися на зізнання.
— А я вмію, — він сідає поруч і торкається мого плеча. — Можу навчити.
Його рука тепла, а слова небезпечні. Ми підносимо келихи до вуст. Вино ніжно обпікає горло, аромат винограду змішується з запахом його парфумів. Я дивлюся на зорі, щоб не дивитися на нього. Боюся, якщо гляну, то не зможу відвести погляду. Боязко спираюся на його плече. Андрій загортає мене в оберемок теплих обіймів.
— Дивись, — вказую рукою на небо. — Наче зірка падає або то просто супутник. Мені здається, якщо загадаю бажання, то воно справдиться, — мій голос трохи тремтить від ніжного трепету всередині.
— Тоді загадай, але не кажи вголос.
Я дивлюся на чоловіка і розумію, що бажання вже здійснилося. Воно сидить тут, поряд зі мною, і дивиться на мене так, ніби знає все, що я не наважуюся сказати. Кладу руку на його долоню. Повільно, невпевнено. Наші пальці переплітаються. Він тягнеться до мого вуха:
— Може, натякнеш, яке бажання?
— Якщо скажу, то не справдиться, але, здається, воно вже збувається.
Дивлюся в його очі і світ навколо зникає. Лише зорі, вода та відчуття, що я хочу краще пізнати цього чоловіка. Андрій наче чує мої думки. Його пальці торкаються мого обличчя, ковзають уздовж щоки, і я відчуваю, як у грудях спалахує тепло. Він нахиляється ближче і наші губи зустрічаються. Моє серце швидко калатає, а його поцілунки дурманять розум більше, ніж вино. З кожним ковтком мені стає легше. Ми їмо фрукти та говоримо про дурниці, мрії, та навіть про дитинство. Андрій жартує, і я ловлю себе на тому, що сміюся від душі. Давно не було так просто й добре.
Згодом мені стає трохи запаморочливо. Намагаюся встати, але нога ковзає, і я ледь не падаю.
— Обережно, — Андрій встигає підхопити мене. Його руки міцні, теплі, і від цього дотику по шкірі розтікається хвиля тепла.
— Напевно, забагато вина, — виправдовуюся, а світ навколо хитається.
— Ходімо, ляжеш, може полегшає, — не випускаючи з обіймів, веде мене донизу, у каюту.
Пахне деревом і свіжими подушками. Ліжко з акуратно складеним пледом здається райським після довгого дня.
— Лягай, тобі треба відпочити, — Андрій, нахиляється, щоб зняти з мене плед. Я слухняно лягаю. Чоловік сідає поруч, заправляє пасмо волосся за вухо:
— Відпочинь трохи.
Він збирається підвестися, але я з острахом хапаю його за комір сорочки.
— Не йди, — тягнуся до нього за поцілунком. — Я кохаю тебе.
Він завмирає. На мить між нами тільки тиша і биття серця, яке, здається, чутно навіть крізь шум моря. Я цілую його спрагло, вимогливо. Приємно усвідомлювати, що цей чоловік мій. У животі загоряється вогник та лоскоче зсередини. Я розщіпаю ґудзики на сорочці Андрія та пальчиками проникаю всередину. Під долонею відчуваю швидкий стук його серця і розумію, що ця мить для нього така ж хвилююча, як і для мене. Долоні чоловіка пестять моє тіло і ми зливаємося у танці пристрасті.