Глава 29

Виходжу з душу та витираюся. Мій одяг мокрий. Я запираю брудні плями та розвішую його на сушарці. Сподіваюся до ранку все висохне. Одягаю білий халат турбази, котрий сягає нижче колін. У такому вигляді спускаюся до вітальні.
У кімнаті панує тепле, м’яке світло. Схилившись, Андрій стоїть біля каміна та підкидає дрова.На мить мені здається, що я потрапила в якийсь затишний сон.
— Ти справді знаєш, як створити атмосферу, — намагаюся говорити спокійно, проте усередині все тремтить. Він розвертається і його увага затримується на мені. Вогонь відбивається в його очах, погляд чіпляється за мої оголені ніжки у готельних капцях, повільно підіймається вище, зупиняється на моєму обличчі. Від цього мене кидає в жар.
— У таких умовах без атмосфери ніяк, — він підходить до журнального столика та простягає мені паруючу чашку. — На пакетику з чаєм писало “Малина”, єдине, що я тут знайшов. Якщо це отрута, то хоча б пахне смачно.
Я сміюся, а всередині щось дивно стискається. Наче цей дощ, зламане авто й випадковий притулок не перешкода, а початок чогось нового. Беру чашку до рук. Наші пальці торкаються, і я відчуваю короткий електричний спалах. Серце відгукується одразу, непрохано, без дозволу.
— Дякую, — сідаю на диван, загортаюся у плед, вдивляюся у вогонь. Він потріскує, сипле іскрами, наповнює кімнату спокоєм. Я намагаюся приховати своє збентеження.
— Знаєш, — порушує тишу Андрій, сідаючи поруч, — я ніколи не думав, що така ситуація може бути настільки приємною.
— Ти про що? Про зламану машину чи про те, що ми застрягли посеред лісу? — роблю ковток гарячого чаю і тілом пробігається лава.
— Про все одразу. За цією метушнею я забув, що таке справжній спокій.
— Мабуть, доля вирішила нам дати паузу, — спостерігаю, як у полум’ї тане край поліна. — Я весь час кудись біжу, а тепер ніби все спинилося.
— І це не так уже й погано, — каже Андрій розвертається корпусом до мене. — Тут можна просто бути самим собою. Без роботи, без ролей, без чужих очікувань.
Його погляд ловить мій. Тепло від каміна торкається обличчя, чай пахне малиною, а десь поруч тихо стукає дощ по даху. Я роблю ще один ковток чаю:
— Здається, я забула, як це просто сидіти біля вогню й ні про що не думати.
— Значить, саме час згадати, — в кутиках його губ з’являється ледь помітна усмішка.
У цю мить не потрібно більше слів. Тиша між нами говорить гучніше за будь-які пояснення. Андрій повертається до мене й сідає ближче. Вогонь відкидає на його обличчя м’які відблиски, і я бачу, як вони грають на лінії щелепи, на губах, на очах, які зараз дивляться тільки на мене.
— Ти змерзла, — він легенько поправляє на мені плед. Його пальці торкаються мого плеча і, ніби струм пробігає по шкірі.
— Уже ні, — мій голос зрадницьки тремтить. — Душ допоміг зігрітися.
Між нами залишається кілька сантиметрів, але напруга така, що здається, повітря ось-ось запалає від дотику. Андрій не відводить погляду, і я бачу, як у кутиках його очей миготить щось невимовне, майже дитяче. Страх, що я відвернуся.
— Мар’яно, я не планував нічого такого, не збирався втручатися у твоє життя, але мені з тобою добре. Дуже. Ти мені подобаєшся.
Його слова розчиняються у потріскуванні вогню. Серце калатає так голосно, що я боюся, він це почує. Він нахиляється ближче, і я відчуваю запах його парфумів, змішаний із димом від каміна. Я хочу щось сказати, але губи не слухаються. Андрій повільно торкається мого обличчя, тепла долоня ковзає до щоки, палець легенько торкається мого підборіддя.
Чоловік тягнеться до мене та цілує. Поцілунок ніжний, обережний, ніби він боїться зруйнувати цей крихкий момент. Я відповідаю і вся обережність розчиняється. Вогонь у каміні тріскає голосніше, а я відчуваю, як усередині спалахують іскри, які вже неможливо загасити. Він відхиляється від обличчя, ми обоє дихаємо швидше, ніж треба. Намагаюся щось сказати, але слова плутаються у голові і я лише усміхаюся.
— Ти знаєш, — він не відводить погляду, — я давно хотів це зробити. Тепер ти вільна дівчина і я не стримався.
— Мабуть, я теж давно хотіла, щоб ти це зробив, — зізнаюся, і сором’язливо прикушую губу.
— Тобі не варто було про це мовчати.