Розділ 19

Мене обпалює невидиме полум’я. Як запросити на чай чоловіка у чужий будинок, який вперше бачиш? Гарячково торохкочу те, що спадає на думку:
— На жаль, не можу, — ніяково сміюся. — Бабуся завжди казала ніколи не впускати чоловіків після дев’ятої вечора. Стверджувала, це приносить нещастя і купу немитого посуду. Знаєш, миєш той посуд, миєш, а він невідомо звідки береться.
— Не хвилюйся, я куплю тобі посудомийку, — Андрій наче знущається з мене.
— У мене є посудомийка! Невже гадаєш, що у власниці ресторану, яка має леопардову сорочку, немає посудомийної машини? Звісно вона є, але складаєш посуд, складаєш, і все одно щось забуваєш. До того ж моя сусідка все бачить з вікна. Учора вона поширила чутку, що я виношую дитину сантехніка. Якщо побачить тебе, то скаже, що я збираю колекцію чоловіків.
Чоловік сміється і цим викликає ще більше збентеження. Він підходить до мене та ніжно бере за руку. Дивиться в очі, породжуючи хвилювання у серці.
— Мар’яно, я знаю справжню причину, чому ти не бажаєш мене запрошувати, — злегка стискає руку.
— Знаєш? — у горлі починає перчити.
Невже він знає правду і весь час мені підігравав? Але навіщо? Серце гупає об ребра і мені не вистачає повітря. Андрій киває:
— Так. Ти боїшся, що про це дізнається Богдан, — чоловік відпускає мою руку, і я полегшено видихаю.
Точно, Богдан! Чомусь я про нього забула. І взагалі, він вже два дні не телефонує. Андрій відходить до автомобіля:
— Не хвилюйся, я не ставатиму на заваді вашим стосункам. Зрештою, між нами лише вистава. Ми переконливо вдаємо наречених і це дуже бісить Стаса. Мені цього достатньо. Добраніч, Мар’яно!
Чоловік сідає в авто та від’їжджає. Я стою, притискаючи руку до грудей, де шалено б’ється серце. Хоч Андрій і озвучив правду, але від цього на душу опускається важкість. Чомусь хочеться стати для нього чимось значно більшим, ніж помста давньому знайомому. Мені хочеться дізнатися, що породило ворожнечу між ним та Стасом. Дістаю телефон із сумочки:
— Куряча сліпота, — бурмочу собі під ніс. — Браво, Мар’яно. Ти офіційно геній імпровізації.
Набираю номер служби таксі й вже через декілька хвилин їду у зовсім інший кінець міста. Вранці прокидаюся від настирливого дзвону будильника і глухого стогону власного організму. Голова важка, ніби хтось поставив туди каструлю борщу. Вчорашній вечір спливає в пам’яті, мов фільм, змонтований нервовим монтажером: Стас, Андрій, шампанське, розірвана сукня, поцілунок, і ще той цирк біля чужої хвіртки. Ховаю обличчя в подушку.
— Мар’яно, ти офіційно перетворюєш своє життя на катастрофу.
Телефон миготить повідомленням від Андрія: «Доброго ранку, пані наречена. Сподіваюся, ти вже виспалася після нашої вчорашньої прем’єри?»
Від одного слова “наречена” мене пересмикує. Він, звісно, жартує, але я досі не знаю, як тепер на нього реагувати. Пишу коротке: «Дякую, все добре. Від прем’єри залишилися лише моральні травми». Не встигаю покласти телефон, як він дзвонить. На екрані висвічується ім’я “Андрій Будсервіс”. Тамую подих та відповідаю на дзвінок.
— Доброго ранку, — його голос звучить занадто бадьоро, щоб бути щирим. — У мене для тебе новина.
— Якщо це знову про весільну подорож на тропічний острів, то я пас.
— Ні, сьогодні у нас обід з діловими партнерами в ресторані. Ти мусиш прийти й все обговорити, а ми підлаштуємося під твої побажання.
Мене кидає в жар. Ні, ні, ні! Я ще ніколи не була так близько до провалу. Крім того, я навіть не уявляю про побажання Євдокії. Затинаюся на пів слова й невідомо навіщо уточнюю:
— У моєму ресторані?
— Так, обід о дванадцятій, — говорить надто спокійно, а у мене всередині зароджується паніка. Якщо нас побачить Євдокія, то це буде катастрофа. Чоловік продовжує говорити:
— Не хвилюйся, я все оплачу, до речі, я винен тобі за попередній обід, коли ти втекла в аптеку. Будь ласка, давай цього разу без пригод із сукнею чи ґудзиком. Одягни щось таке, що не порветься.
Зв’язок обривається. Я декілька секунд сиджу з телефоном у руці, намагаючись не закричати. Зрештою, жбурляю телефон на ліжко та підіймаю руки до верху:
— Боже, і як я тепер викручусь? А це все клятий Стас винен, змусив мене брехати.

Подарунок для вас, промокод  на безкоштовне читання книги yDbPwGn4    "Мій недолугий бос" від Ксенії Стрілець. Хто перший активує, той і читатиме.