Розділ 7

— Наречений? — вона ледве не захлинається від сміху. — Ти? І забудовник?
Я ображено зводжу брови й не розумію причину її сміху:
— А що такого? Ми не дуже афішуємо. Він людина серйозна.
Жінка відкидається на спинку крісла, скептично розглядаючи мене.
— І ти вважаєш, що я маю повірити? Мільйонер і офіціантка? Він би не дозволив тобі тут працювати.
— Це моє рішення. Я хочу сама заробляти. Андрій не проти. Каже, що це мене дисциплінує.
Власниця кривить губи у зверхній усмішці:
— Ну, звісно. Як у казці “Попелюшка та олігарх”.
Стиснувши кулаки, намагаюся не видати хвилювання та злість. Жінка говорить так, наче я й погляду не варта того багатія. Але, по суті, всі люди однакові, просто комусь пощастило народитись зі золотою ложкою у зубах, а комусь доводиться важко працювати. Я розводжу руками:
— А що, хіба так не буває? Ми познайомилися випадково, і все закрутилося. Ви ж самі знаєте, від долі не втечеш. До речі, він взяв мене на майже випробувальний термін у свою компанію і першим завданням є ваша справа. Тобто всі питання тепер вирішуйте зі мною.
Очі власниці округлюються від подиву, потім вона стискає губи в тонку лінію й уважно вивчає моє обличчя, ніби намагається вловити тінь брехні.
— Оце так новина… — протягує вона з недовірою. — Ти хочеш сказати, що забудовник доручив своїй нареченій представляти його інтереси в моєму ресторані?
— Він вважає, що мені треба набратися досвіду. А тут проєкт непростий, і він довіряє моєму смаку, — злегка зводжу плечі й удаю скромність.
— Якщо ти справді займаєшся моїм проєктом, то, мабуть, краще одразу почати з конкретики. — Вона відсуває від себе стопку зразків меню й дістає товсту теку з документами. Кладе її на край столу так різко, що папери мало не розсипаються. — Тут запропоновані варіанти реконструкцій приміщень. Я обрала третій варіант і чекаю на кошторис.
У мене всередині все холоне, проте я намагаюся зберегти рівний вираз обличчя. Беру теку, наче це зовсім буденна річ, а не вибухівка з годинниковим механізмом.
— Коли він буде готовий, то я вам його передам. Тепер всі питання, які стосуються проєкту, вирішуйте зі мною, — я гордовито задираю голову, наче це додасть мені важливості. Нахабнію і йду на ризикований крок. — Дасте мені номер телефону менеджера з яким ви працювали?
— Чому не візьмеш його у свого нареченого? — вона дивиться так, ніби знає про мою брехню.
У мене є лише мить вигадати гідне пояснення і я швидко обдумую варіанти. Видаю найспокійнішим голосом, на який здатна:
— Андрій дуже зайнятий і не хоче, щоб його відволікали дрібними питаннями. Він доручив усе координувати мені, щоб не гаяти ваш час. Я зв’яжуся з менеджером і передам йому список вимог. Андрій попросив, щоб всі технічні деталі йшли через мене.
Вона дивиться на мене, як на екзотичну рослину, уважно, але недовірливо. Бере свій телефон до рук та натискає на екран. Якщо вона зараз вирішить зателефонувати до компанії й все перевірити, то станеться катастрофа всесвітнього масштабу. Євдокія хапає ручку, швидко виводить номер на клаптику паперу і штовхає його до мене так, ніби й віддає ключі від скрині з коштовностями.
— Добре. Тільки пам’ятай, якщо щось піде не так, то відповідати будеш ти, — її очі блиснули попередженням.
Я притискаю папірець до грудей. Він тепліший від будь-якого трофея. Мені здається, у мене в руках не просто номер, а рятівне коло.
— Дякую! Ні про що не хвилюйтеся, я впораюся, — ховаю хвилювання за широкою посмішкою. — Піду обслуговувати столики.
Власниця посміхається напівіронічно, але більше нічого не додає. Вона вже схиляється над меню, даючи зрозуміти, що розмова закінчена. Виходжу з кабінету, стискаючи папірець так, що пальці біліють. Серце калатає, а я розумію, що вплуталася у небезпечну авантюру, проте шляху назад уже немає. Йду до кімнати для персоналу та беру сумочку. На мобільному телефоні бачу пропущені дзвінки від Богдана. Вирішую трішки пізніше до нього зателефонувати, оскільки зараз є нагальний дзвінок. Набираю номер телефону, який написала мені Євдокія. Після коротких гудків, чую чоловічий голос. Я говорю впевнено:
— Добрий день! Це Євдокія Іванівна з ресторану “Орхідея”. Номер телефону з якого я раніше вам телефонувала заблокували, тому тепер у мене новий номер телефону. Тепер спілкуватимемося по ньому.

Буду дуже вдячна за ваші сердечка книзі та підпис на мою сторінку! Ваша підтримка надихає!