Глава 23

Перший шкільний пройшов доволі звичайно не зважаючи звісно на страх в очах людей після знайомства з нею. Прийшовши додому додому дівчина роздягнувшись пішла в душ після чого поївши почала потрошки, спокійно одягатись до прогулянки в Елеонори була година для підготовки і дівчина не спіша вибравши коротку сукню до колін зеленого кольору одягнула її та одягнувши на ніжки білі кросівки, вирішила не збирати в пучок волосся і розчесавши своє розкішне довге руде волосся дівчина насолоджувалась своїм виглядом.

Зелена сукня ідеально підходила по фігурі дівчині, але ще й підкреслювала і виділяла неймовірне руде волосся дівчини. Оглянувшись на телефон дівчина взявши його в руки побачила повідомлення від невідомого номеру. 
 

«Я скоро буду біля тебе Елеонора.»

Елеонора здивувалась звідки в хлопця її номер тому швидко написавши повідомлення з таким текстом «Звідки в тебе мій номер телефону?» підправила його. Через хвилину телефон знову засвітився, що означало нове повідомлення. 
 

« Елеонора Артуріївна, я чарівник. Я за період нашої розмови дізнався про вас багато чого, і зміг дізнатись ваш номер мобільного» 

Прочитавши це повідомлення на обличчі Елеонори з‘явилась усмішка, щира усмішка радості. 
Після цього повідомлення на телефон прийшло ще одне сповіщення:

«Я уже біля тебе виходи. Чи мені потрібно визволити вас від страхітливого дракону?» 

Засміявшись дівчина вийшла на балкон де побачила машину за воротами, взявши сумку дівчина вийшла з кімнати з такою ж усмішкою на обличчі, яку підкреслювали пухові губи покриті червоною помадою. 
 

Елеонора написала батьку,що іде гуляти тому здивуванням для батька не стане,що його єдиної доньки немає вдома. Вийшовши нарешті із будинку дівчина прямувала до воріт відкривла їх після чого сіла в машину хлопця. 
 

— Прекрасно виглядаєш.-сказав хлопець. 

— Містер чаклун навчите мене дізнаватись номера незнайомців?-з усмішкою на обличчі сказала Елеонора зручно вмостившись.

— Вибач, але кодекс чаклунів забороняє відкривати свої таємниці навіть неймовірно симпатичним дівчатам. 
 

Засміявшись дівчина спитала

— І куди ми ідемо містер чаклун?

— В одне прекрасне місце, це щось типе парку, але він знаходиться в лісі.

— Ммм ліс і парк обожнюю такі місця. Їдьмо швидше. Можливо у вас містер чаклун є таємний перехідник, який перенесе нас в одну секунду туди? 
— У мене є краща штука. І це швидкісна машина парковідзначник.-сказав хлопець з усмішкою на обличчі заводячи машину.