Будинок знаходився посеред лісу тому далеко не потрібно було іти. Відкривши ворота дівчина вийшла з Кирилом. На обличчі дівчини була усмішка їй неймовірно подобалась природа особливо ліс де тихо,спокійно,гарно і таємничо.
— Тут недалеко є озеро можемо піти туди,якщо хочеш.-сказав Кирил
— Так хочу, а воно далеко?-спитала Нора
— Десь 10-15 хвилин і ми будемо біля озера. Тільки нам потрібно буде іти не по дорозі а пройтись через ліс.-сказав хлопець закривши ворота
— Тоді ходімо.- усміхнувшись відповіла дівчина
— Тобі подобається гуляти в лісі?
— Дуже подобається,тут спокійно і ніхто не докучає.- тихо відповіла Нора
— Хотіла б втекти із великого города в ліс?- спитав хлопець.
— Звісно тут я відчуваю себе.- замовчавши не знаючи що сказати почала думати дівчина,як же правильно сказати
— В безпеці?-добавив хлопець
— Так, тут ніхто тебе не буде осуджувати,казати що робити,як жити.- сказала дівчина розглядаючи дерева.
— Тебе осуджувати за твої поступки?
— Я не пам’ятаю просто мені тут добре, я себе почуваю тут в спокої. Ти давно служиш моєму татові?-спитала дівчина дивлячись на Кирила
— Ні, я почав працювати на твого тата 2 роки тому, коли помер мій батько твій тато захистив мене і запропонував роботу і я согласився.
— Пробач я не знала про твого батька.-опустивши голову промовила Нора
— Ей не сумуй все добре. Нора подивись на мене.-зупинившись сказав Кирил
Дівчина зупинилась тоді до неї підійшов Кирил і сказав гладячи по щоці:
— Зі мною все добре. Я задоволенням працюю на твого батька. Так це не те життя про яке я мріяв,але воно в мене є і я не став приймати наркотики,або зловживати алкоголем. Я проживаю нормальне життя. І навіть не думай сумувати із-за мого життя. Зрозуміла?
— Зрозуміла.-сказала дівчина дивлячись в очі Кирила
— А тепер усміхнись, тобі неймовірно личить усмішка.-сказав хлопець
Нора не могла встояти і усміхнулась після чого палець хлопця пройшовся по її губам після чого хлопець потягнувся для того,щоб поцілувати Нору, але в голові Нори почали знову проскакувати якісь моменти з минулого і вона вхопившись за голову упала на коліна