Глава 12

— Знайди його.-приказав чоловічий голос.

— Він зник, ми шукаємо його.- сказав інший незнайомий чоловік. 

Кіра відкривши очі побачила перед собою чоловіка. 

— Ти прокинулась,нарешті. Як самопочуття?.- турботливо спитав чоловік 

— Хто ти такий? Де я? Хто я?- тихо спитала дівчина  

Чоловік який сидів на ліжку біля дівчини зло подивився на іншого чоловіка який був одягнений в білий халат який був лікарем. 
— В неї був сильний стрес тому це вероятно що в неї амнезія.- сказав чоловік в халаті 

— До неї повернеться пам‘ять?- стурбовано спитав чоловік 

Кіра почала оглядатись по сторонам,вона зовсім не пам‘ятала хто вона і де знаходиться. 
— Хто я?- тихо вимовила дівчина 

— Ти Елеонора Марченко, тобі 15 років принцес,я твій батько Артур Марченко мені 35 років. 

— Я.я.я Елеонора? 
— Так, ти Елеонора сонце

— Що зі мною сталось? Чому я нічого не пам’ятаю?

— Тебе викрали сонце.- тихо сказав батько.

— Навіщо мене викрали? 
— Я не знаю чому тебе викрали,але я знайду цю людину і дізнаюсь навіщо він таке зробив. 
— Ій потрібно відпочити.- сказав чоловкі в халаті. 
— Хто це?-спитала Елеонора  

— Це Олег він твій лікар.-відповів Артур.-Поспи сонце.- з усмішкою сказав батько. 

Олег який оказався лікарем тихо вийшов із кімнати залишивши Артура на одинці з дівчинкою.

— Я не хочу спати.

— Хочеш поїсти,хоча б трішки? 

— Так,трішки я хочу поїсти тільки спочатку я хочу прийняти душ. 

— Добре ванна ось там знаходиться.- показуючи на одну з дверей в кімнати.- Приказати слугам,щоб допомогли тобі помитися? 

— Ні,я сама помиюсь. 

— Можливо краще ванну набрати? 

— Так,я хочу пити 

— Ось-протягуючи бутилку сказав Артур.- Ще щось?

— Ні. 
Елеонора постаралась піднятись самостійно з ліжка,але по її нозі пройшлась біль і дівчина прошипіла від болі.

— Давай я все ж таки допоможу тобі. 

— Чому мене так болить нога? Що трапилось? 
— Тебе підстрелили сонце. Я зараз тільки скажу,щоб прислуги набрали ванну і прийду. 

— Добре.

Артур вийшов із кімнати,а Елеонора  почала оглядати свою ногу, вона була обмотала бинтом. Дівчина всежтаки повільно встала із ліжка і підійшла до зеркала піднявши свою піжаму вона побачила своє тіло,воно було в царапинах. Дівчина ще декілька хвилин роздивлялась своє тіло, поки до кімнати не постукали в кімнату зайшли 2 невисокі жінки усміхнувшись вони пройшли в ванну після них зайшов батько Елеонори  з підносом в руках 

— Тобі потрібно трішки поїсти.- сказав Артур 

— Угу. А де мама?- спитала дівчинка 

— Твоя мама померла коли народжувала тебе.- ставлячи піднос на тумбочку відповів Артур 

— Я хочу погуляти після того як помиюсь 

— Як хочеш сонце.

Артур почав показувати доньці де що знаходиться. Це зайняло декілька хвилин під час яких прислуги набрали ванну і дівчинка поїла панкейки з кленовим сиропом і випила вишневий сік.