Глава 11

   Бігши по лісу декілька хвилин Кіра побачила,що хтось стежить за ними,вона зупинилась і вирішила переконатись в своїх догадкам,коли Антон побачив,що дівчина зупинилась він зупинився і підійшовши ближче спитав: 

— Що таке? Нам потрібно бігти?

— В мене таке почуття,що за нами стежать.- сказала дівчина оглядаючись 

— Тим паче нам потрібно бігти.- сказав Антон після чого потягнув дівчину

 В дівчини не було іншого виходу,як продовжити бігти. Добігши до якогось будинку Антон зупинився і Кіра теж зупинилась.Антон почав відкривати двері,а Кіра знову почала оглядуватись тому, що почуття того що за нею стежать в дівчини не зникло.

Зайшовши в будинок Антон зразу закрив двері

— Тепер ми в безпеці.- сказав Антон після чого сів в крісло.

— Що це за будинок?- спитала дівчина 

— Це дача Кріса. 
— Хто були ті люди? 

— Це ще одні люди,які хочуть смерті нашого боса

— Боса?

— Так,він головний в мафії

— Мафії? 
— Так,ти не знала про це?- спитав Антон 

— Ні,не знала. Кріс знає,що ми тут?

— Звісно ж знає. Ти стомилась? Хочеш відпочити? 

— Так хочу

— Тоді ходи зі мною,я покажу тобі твою кімнату 

— Добре. 

Піднявшись на 2 поверх Антон показав на двері з правого боку з словами: 

— Ось там твоя кімната. Я буду в тій кімнаті.-показавши на двері на против сказав Антон.- Якщо тобі буде щось потрібно то скажеш мені про це 

Дівчина мовчки зайшла в кімнату і побачила там високе ліжко, дівчина не роздивлялась,що ще є в кімнаті і просто лягла на ліжко бо стомилась. Як тільки голова Кіра опинилась на подушці дівчина провалилась в сон. 
Прокинувшись посеред ночі дівчина вирішила пійти на балкон. Піднявшись з ліжка дівчина випивши воду попрямувала до балкона, ліс з балкона виглядав загадковим,  світив повний місяць,який освітлював землю тому розгледіти все що творилось в лісі було легко. 

Щ
— Зупинись.- закричал хтось ззаді

Дівчина не повертаючись продовжила бігти поки хтось не вистрелив їй в ногу. Останнє,що почула Кіра це були слова:

— Я тебе ненавижу.