Дівчина подолала половину бібіліотеки коли перед нею опинився той хлопець,він вхопив дівчину і потягнув кудись. Кіра старалась вибратись,але їй не вдавалось тому, що хлопець міцно тримав її.
Незнайомець поставив дівчину на ноги коли вони були в кабінеті Кріса і Кіра побачила хлопця біля виска якого був заряджений пістолет.
— Стій спокійно,якщо побіжиш то ми його вбємо на твоіх очах.- сказав хлопець,який тримав пістолет з усмішкою на обличчі.
— Тікай.-крикнув Кріс.
Але Кіра навіть не поворухнулась,вона стояла,а на її очі навертались сльози.
— Я нікуди не піду вони вб’ють тебе,якщо я це зроблю.- сказала дівчина
— Вони все одно мене вб’ють не зважаючи будеш ти тут чи ні.- сказав Кріс
— Правильно мислиш.-сказав хлопець,що притягнув Кіру в цей кабінет звертаючись до Кріса.
Договоривши це в кабінет вриваються незнайомі люди з пістолетами,які повалили незнайомця,який привів в кабінет Кіру і викрутивши руки хлопцю,який приставив пістолет до виска Кріса.
Кріс підійшов до Кіри і подивившись чи не поранили її хлопець поцілував дівчину. Цей поцілунок був сповнений страху,любові, турботи дівчина заспокоїлась,але незважаючи на це очі були на мокрому місці.
— Що нам з ними робити?-сказав один із хлопців звернувшись до Кріса.
— Вбити.Тут їх багато потрібно вибиратись.- сказав Кріс звертаючись до незнайомця.
— Серденько ти тепер підеш з Антоном,він поведе тебе в безпечне місце,коли все закінчиться я приїду за тобою.- сказав Кріс після чого поцілував Кіру.
— Ні,я нікуди не піду без тебе. Я уже послухалась тебе і що з цього вийшло. Правильно тебе хотіли убити на моїх очах. Я нікуди не піду.- сказала Кіра
— Я приїду,це для твоєї безпеки.
— Все буде добре я тебе відведу і буду оберігати,як зіницю ока.- сказав незнайомець.- Нам потрібно тепер вирушати. Шлях не короткий. Да і не факт,що хтось не чекає надворі.
— Я люблю тебе серденько.- сказав Кріс,поцілувавши дівчину в губи.- А тепер тобі потрібно іти з Антоном заради мене.
— І я тебе люблю.-сказала дівчина після чого Антон взявши її за руку потягнув за собою.