Глава 8

   Дівчина згадала,що під час прогулянки Оля сказала що в будинку є бібліотека і Кіра вирішила піти туди. Знайшовши бібліотеку дівчина почала роздивлятись книги, там були різноманітні книги різної тематики, зупинилась дівчина на книжці  «Сумерки» дівчина дивилась фільм але їй було цікаво почитати книгу і зрівняти схожість сюжету фільма з книгою. 
  
    Взявши книгу дівчина сіла на великий овальний стіл, Кірі сподобалась книга тому вона не могла відірватись від неї і в невдовзі дівчина втратила відчуття часу. Кірі здавалось,що вона почала читати книгу всього 10 хвилин тому,але насправді вона пів для просиділа в бібліотеці. Кіра сиділа і спокійно читала книжку,як тут вона почула кроки, повернувшись вона побачила злого Кріса. 

— Що ти чорт побери тут робиш?-спитав хлопець 

— Як бачиш читаю книгу. Що мені ще робити,якщо в мене навіть телефона нема? Невже тобі набридла Діана що ти згадав про мене?- спокійним тоном сказала  Кіра продовжуючи читати книгу. 

— Про телефон навіть не мрій. А ось,що до Діани з чого ти взяла,що вона мені набридла?- з ухмилкою спитав Кріс.

— Якщо б вона тобі була цікава ти б зараз не був зараз зі мною в бібліотеці. 

— Оу моє серденько  ревнує. Як це мило. 

— Хто? Я ревную?- подивившись на хлопця спитала дівчина 

— Так,ти 

Піднявшись зі стільця дівчина підійшла до Кріса і тихо сказала на ушко: 

— Ти мені не цікавий, можеш далі іти до своєї Діани не хвилюйся я не втечу і це не тому,що я боюсь тебе або закохана в тебе,а тому що я не хочу щоб ти всіх убив за те, що вони недогледіли за мною. 

Після цих слів дівчина подивилась в очі Кріса. 

— Іди до Діани не залишай її незадоволеною.- тихо сказала Кіра.

— Ти ревнуєш, не бреши насамперед собі, признайся, що хочеш мене,що я тобі подобаюсь.- притянувши Кіру ближче за талію сказав хлопець.

— Ти мені не подобаєшся.- спокійно відповіла дівчина.

— Не подобаюсь? -перепитав хлопець.

— Так не подобаєшся. 
 

Після цих слів хлопець хотів,щоь сказати але на його мобільний прийшло повідомлення прочитавши,яке він відійшов від Кіри промовивши:

— Добре. Це ми ще побачимо. 
Після чого хлопець розвернувшись вийшов із бібліотеки, а невдовзі і із будинку.