8-11

ГЛАВА 8

Танок Осколків

Перші тижні Великого Походу були схожі на розсипане намисто з вогню і сталі. Флот Братства не рухався єдиним кулаком. Він розпався на десятки невеликих, мобільних загонів, що розлетілися по Великій Порожнечі, як спори вогняної квітки. Кожен отаман отримав свою ціль і повну свободу дій. Це була не війна, а тисяча маленьких укусів, що мали змусити велетенську імперію стікати кров'ю.

Загін, до якого приписали Лева і Радана, називався "Привиди". Ним командував старий Хорт, той самий мовчазний тактик, якого вони перемогли у симуляції. Його завдання було одним із найнебезпечніших: діяти в секторі Сагайдак, де проходили основні шляхи постачання до Дубно-Прайм. Це було лігво ворога.

Лев відчув себе у своїй стихії. Його розум, що звик до рівнянь, отримав найскладнішу задачу. Війна для нього не була хаосом. Вона була потоком даних. Розвіддані про рух конвоїв, частоти ворожих комунікацій, технічні характеристики патрульних кораблів, товщина їхньої броні, швидкість перезарядки зброї. Він годинами сидів у кабіні "Вовка", аналізуючи інформацію, яку збирали розвіддрони Хорта, і будував моделі. Він бачив війну як архітектор бачить креслення — не окремі цеглини, а всю структуру.

— Вони занадто впевнені, — сказав він на першій військовій раді, яку Хорт зібрав на борту свого флагмана "Сікач". Голограми ворожих кораблів висіли в повітрі. — Їхні конвої йдуть з мінімальним супроводом. Один-два фрегати на десять транспортів. Вони досі вважають нас щурами, що сидять у своїй норі.

— Вони звикли до сили, а не до хитрощів, — погодився Хорт.

— Саме так. І ми використаємо їхню пиху. Я пропоную операцію "Мара", — продовжив Лев, і на тактичній карті з'явився його план. Це була краса чистої логіки. Він запропонував не просто атакувати конвой. Він запропонував його "вкрасти".

Його план був зухвалим і філігранним. Вони мали завдати удару по головному фрегату супроводу за допомогою ЕМІ-торпеди, яка не знищить корабель, а тимчасово виведе з ладу його системи. Потім, використовуючи аларіанські коди доступу, які добув один з хакерів Братства, вони мали взяти його на абордаж, захопити місток і від його імені віддати наказ транспортам змінити курс, нібито через метеоритну загрозу. Завести їх прямо в астероїдне поле, де решта "Привидів" чекатиме в засідці. Без жодного пострілу, без руйнувань. Чисто. Ефективно.

Хорт довго дивився на план, потім на Лева. В його старих очах з'явилася повага.
— Я брав твого батька на його перший абордаж, — сказав він. — Він був тараном. Ти — скальпель. Добре. Готуйтеся.

Операція пройшла, як по нотах. Радан, який мав відігравати роль приманки, відволік другий фрегат, влаштувавши видовищне шоу з ризикованими маневрами на межі зіткнення з астероїдами. Лев, на чолі абордажної команди, холоднокровно взяв під контроль аларіанський місток. Офіцери Співдружності не встигли навіть зрозуміти, що відбувається, як їхні голови вже були на прицілі імпульсних гвинтівок. Левове рівняння мало ідеальний розв'язок. Братство отримало десять транспортів, повних палива, боєприпасів і провізії, не втративши жодної людини.

У наступні тижні Лев став мозком загону "Привиди". Його плани були схожі на шахові етюди. Він навчився думати як аларіанці, передбачати їхні дії, використовувати їхні ж протоколи безпеки проти них. Він міг вирахувати "сліпу зону" в сенсорній мережі патрульного крейсера, розрахувати час, необхідний на розворот ворожого есмінця, і використати ці секунди для блискавичної атаки. У бою він був безжальним і раціональним, вимагав від пілотів не героїзму, а виконання протоколу. Жодних зайвих рухів. Він ніколи не стріляв у кабіну пілота, якщо можна було вивести з ладу двигун. Емоції лише заважали. Захоплені в полон офіцери для нього були не людьми, а джерелом інформації. Він допитував їх холодно, методично, витягуючи кожну крихту даних, яка могла стати новою змінною в його рівняннях. Але під час одного з таких допитів, аналізуючи бортові журнали захопленого фрегата, він натрапив на дивний запис. За кілька годин до їхньої атаки фрегат зафіксував і одразу ж засекретив контакт з невідомим об'єктом. Жодних деталей, лише код "Протокол 'Тінь'", про який Лев ніколи не чув. Ще одна аномалія, яку він заніс у звіт з позначкою "низький пріоритет".

Він не відчував ані ненависті, ані радості від перемоги. Лише задоволення від правильно розв'язаної задачі. Він був ідеальним інструментом війни. Холодний стратег, породжений Порожнечею. Лев щиро вірив, що його методи — єдиний спосіб виграти цю війну з мінімальними втратами для своїх.

ГЛАВА 9

Портрети на Попелі

Для Радана війна була шумом. Оглушливим, нестерпним білим шумом, що заглушав музику зірок, яку він так любив. Кожен вибух, кожен крик в ефірі, кожен спалах плазми був фальшивою нотою в симфонії Всесвіту. І він кидався в цей шум з головою, намагаючись не заглушити його, а перекричати.

У бою Радан перетворювався на фурію. Якщо Лев був скальпелем, то Радан — уламком розпеченого метеорита, що летів не за законами балістики, а за волею випадку. Його "Сокіл" танцював між ворожими пострілами, рухаючись непередбачувано, інстинктивно. Він не розраховував. Він відчував. Він відчував, куди полетить наступний снаряд, відчував, коли ворожий пілот завагається, відчував ритм бою, як відчував ритм музики.

Під час атаки на конвой "КТ-781", коли план Лева пішов шкереберть через несподіване прибуття ескадрильї аларіанських перехоплювачів "Яструб", саме божевільний маневр Радана врятував ситуацію. Поки Лев і Хорт перебудовували порядки, намагаючись уникнути втрат, Радан зробив те, чого не очікував ніхто. Він направив "Сокола" прямо в центр ворожого строю. Це було самогубство. Але це було настільки нелогічно, що аларіанські пілоти, привчені до статутів і тактичних схем, на мить розгубилися. Цієї миті вистачило. Радан, маневруючи між їхніми кораблями, змусив їх стріляти один в одного. Два "Яструби" зіткнулися. Ще один врізався в транспорт, який мав захищати. Хаос, посіяний Раданом, дав змогу решті "Привидів" перегрупуватися і завдати нищівного удару.