«брати не по крові

Частина 3. Промінь надії

Наступного ранку Андрій сидів у бібліотеці притулку й переглядав старі газети та оголошення в інтернеті. Раптом його увагу привернуло повідомлення

«Благодійні змагання з плавання. Переможець отримає грошову винагороду, яку можна передати на добру справу

— Богдане! Швидше сюди! — покликав він.

Богдан прибіг і здивовано подивився на друга.

— Дивись! Це може бути наш шанс урятувати притулок.

— Але я ніколи не брав участі в таких змаганнях, — невпевнено сказав Богдан.

— Зате ти чудово плаваєш. Я вірю, що ти впораєшся.

У цей момент до бібліотеки зайшла молода жінка.

— Доброго дня. Мене звати Олена. Я тренерка з плавання. Почула, що вам потрібна допомога.

Андрій і Богдан переглянулися. Невже це той шанс, на який вони так чекали?

Олена усміхнулася

— Якщо ви готові наполегливо працювати, я готова тренувати Богдана.

Богдан міцно стиснув кулаки

— Я зроблю все, щоб урятувати наш дім.

Так почалася їхня найважливіша боротьба — боротьба за майбутнє, дружбу і надію.

Подобається

#685 в Сучасна проза
#474 в Різне

Відредаговано: 01.07.2026