«брати не по крові

Частина 2. Втрата

Минуло кілька років. Андрій і Богдан стали нерозлучними друзями. У притулку всі знали: якщо поруч Андрій, то поруч буде й Богдан.

Одного осіннього ранку в притулку запанувала незвична тиша. Діти помітили, що пастор не вийшов до сніданку.

Невдовзі вони дізналися сумну новину — старенький пастор, який багато років був для них опорою та другом, помер.

Для Андрія і Богдана це була велика втрата. Здавалося, ніби вони втратили рідну людину

За кілька днів до притулку приїхали представники благодійної організації.

— Нам дуже шкода, але без керівника й фінансування притулок доведеться закрити, — сказали вони.

Діти мовчки опустили голови.

Увечері Андрій довго дивився у вікно.

— Ми не можемо дозволити, щоб усі втратили свій дім, — тихо сказав він.— Ми не можемо дозволити, щоб усі втратили свій дім, — тихо сказав він.

Богдан сів поруч.

— Що будемо робити?

На обличчі Андрія з'явилася рішучість.

— Ми знайдемо спосіб урятувати притулок. Я ще не знаю як... але ми не здамося.

Богдан усміхнувся

— Якщо ми разом, у нас усе вийде.

Тієї ночі Андрій майже не спав. У його голові вже народжувався план, який міг змінити долю не лише їхню, а й усіх дітей притулку.

Подобається

#685 в Сучасна проза
#474 в Різне

Відредаговано: 01.07.2026