«брати не по крові

Частина 1. Знайомство

Дощ тихо стукав у вікна старого християнського притулку. У великій кімнаті діти гралися, читали книжки й допомагали одне одному. Для кожного з них це місце було єдиним домом.

Біля вікна сидів худорлявий хлопець на інвалідному візку. Його звали Антрій. Він уважно читав книгу й мріяв, що одного дня зможе змінити своє життя.

Двері відчинилися, і до кімнати забіг усміхнений хлопець із добрими очима.

Привіт! Я Богдан — весело сказав він.
Андрій усміхнувся
А я Богдан Приємно познайомитися
Того дня вони вперше довго розмовляли.Богдан-розповідав кумедні історії, а Андрій читав йому цікаві книжки. Вони були дуже різними, але швидко зрозуміли, що чудово доповнюють одне одного.
Минали роки. Їхня дружба ставала міцнішою. Інші діти жартували, що вони схожі на справжніх братів.
Старенький пастор, який опікувався притулком, часто казав:
— Родина — це не лише ті, з ким у вас спільна кров. Родина — це ті, хто завжди поруч.
Ніхто тоді не здогадувався, що зовсім скоро на друзів чекатиме найважче випробування в їхньому житті...

Оксана Коновал

Подобається

#686 в Сучасна проза
#474 в Різне

У тексті є: соціальна драма, історія дружби, та надії

Відредаговано: 01.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись