"Механіка помсти "

Глава 1: Посилка з минулого

На столі в Ніка лежала невелика дерев'яна скринька, оббита старою шкірою. Її приніс кур'єр, який розчинився в натовпі швидше, ніж його встигли затримати. На скриньці не було адреси, лише випалений на дереві номер: «00:59:59».

— Що це, Нік? — Ніка підійшла ближче, тримаючи в руках сканер на випадок вибухівки.

— Не знаю, але Алі це не подобається, — відповів Нік. Алі стояв біля столу, низько опустивши голову, і ледь чутно гарчав. Його ніс тремтів — він відчував запах старого мастила, пороху та... квітів.

Нік обережно відкрив кришку. Всередині замість бомби лежав витончений механічний годинник, зроблений вручну. Його шестерні крутилися абсолютно безшумно, але замість цифр на циферблаті були імена. Імена суддів, прокурорів і... ім'я Ніка.

— Це список, — процідив Ден, заглядаючи через плече. — І дивись, перше ім'я вже перекреслене червоним. Суддя Бойко.

— Даня, перевір новини! — крикнув Нік.

Даня за мить вивів на великий екран термінове повідомлення:

«Сьогодні о 08:00 у власному ліфті було знайдено непритомного суддю Бойка. Лікарі не можуть встановити причину коми. Жодних слідів насилля, лише дивна металева квітка в руці».

— Це наш клієнт, — Нік закрив скриньку. — Хтось влаштовує самосуд, використовуючи механізми, які не бачить жодна камера.

Глава 2: Смертельна флористика

Ніка миттєво взялася за справу. Їй доставили ту саму металеву квітку з місця події. У лабораторії панувала тиша, порушувана лише шипінням пальників.

— Нік, глянь сюди, — покликала вона через годину. — Це неймовірна робота. Пелюстки квітки зроблені з титанового сплаву, але всередині... всередині знаходиться мікроскопічна голка. Коли людина торкається квітки, спрацьовує пружинний механізм.

— Отрута? — запитав Нік.

— Гірше, — Ніка вивела зображення під мікроскопом. — Це синтетичний паралітик, який блокує нервові імпульси саме в корі головного мозку. Людина стає «живим овочем». Вона все чує і бачить, але не може навіть кліпнути. Це не вбивство, це вічний полон у власному тілі.

Алі в цей момент підійшов до квітки. Він обережно понюхав її і раптом почав терти лапою ніс, а потім впевнено попрямував до виходу, озираючись на Ніка.

— Він відчув слід мастила, — здогадався Нік. — Таке мастило використовують тільки в годинникових майстернях старої школи.

Глава 3: Майстер тіней

— Даня, мені потрібні всі годинникарі міста, які працюють з ручними механізмами такої складності, — скомандував Нік, застрибуючи в машину.

— Їх всього двоє, Нік, — відповів Даня, синхронізуючи дані з планшетом Ніка. — Один у відпустці за кордоном, а другий... Теодор Вайс. Його майстерня знаходиться в підвалі старого будинку біля оперного театру. Але є проблема: Вайс офіційно помер три роки тому.

— Привиди не роблять титанових квіток, — відрізав Нік. — Сєрж, Ден, за мною!

Команда прибула до старого будинку. Підвал виглядав закинутим, але Алі впевнено підійшов до однієї з цегляних стін і почав дряпати її лапою.

— Там порожнеча, — зауважив Сєрж, простукуючи стіну. — Прихований механізм.

Даня через віддалений доступ почав сканувати електромагнітне поле будівлі.

— Нік, бачу! Там за стіною працює потужне обладнання. Секунду... я спробую перевантажити їхній магнітний замок.

Почулося гучне клацання, і частина стіни повільно від’їхала вбік. Перед ними відкрилася лабораторія, яка виглядала як суміш годинникового цеху та камери тортур. На стінах висіли сотні годинників, які цокали в унісон, створюючи звук, що тиснув на псику.

У центрі зали за верстатом сидів чоловік із великою лупою на оці. Він навіть не здригнувся.

— Ви запізнилися на 12 секунд, Нік, — сказав він, не відриваючись від роботи. Його пальці в тонких рукавичках збирали чергову металеву квітку. — Мій годинник ніколи не помиляється.

Глава 4: Пастка часу

— Теодор Вайс? — Нік тримав його на прицілі. — Ви заарештовані за напад на суддю Бойка та підготовку нових замахів.

— Заарештований? — Вайс сухо засміявся. — Я лише повертаю справедливість. Ці люди вкрали в мене час, засудивши мого сина за злочин, якого він не вчиняв. Тепер я заберу їхній час. Назавжди.

Він натиснув кнопку на верстаті. Раптом усі годинники в кімнаті почали дзвонити одночасно, а зі стелі почав розпилюватися густий білий газ.

— Це не газ! — вигукнула Ніка, яка забігла слідом. — Це мікродисперсний пил, який забиває легені! Всім маски!

Алі, відчувши загрозу, кинувся на Вайса, але той виявився неочікувано спритним для свого віку. Він відскочив за броньоване скло.

— Даня, вимикай вентиляцію! Він хоче нас задихнути! — кричав Нік крізь респіратор.

— Я не можу, система автономна! — Даня шалено клацав по клавішах. — Але я можу змінити полярність магнітів на його верстаті! Якщо я це зроблю, всі його металеві деталі перетворяться на шрапнель!

— Ні! — вигукнула Ніка. — Там балони з паралітиком! Якщо вони вибухнуть — накриє весь квартал!

Ніка схопила один із вогнегасників і почала розпилювати піну прямо на форсунки, з яких йшов пил. Це дало Ніку кілька секунд. Він розбігся і вибив плечем двері до броньованої зони Вайса.

Вайс намагався активувати фінальний механізм, але Алі в останній момент вчепився йому в рукав, відтягуючи руку від пульта. Нік скрутив майстра, притискаючи його до столу.

— Час вийшов, Вайс, — сказав Нік, застібаючи кайданки.

Глава 5: Останній відлік

Коли газ осів, Даня зміг повністю заблокувати лабораторію. Ніка обережно збирала зразки отрути для приготування антидоту для судді Бойка.

— Ми встигли, — Ніка глянула на Ніка. — У Бойка є шанс повернутися. І у всіх інших зі списку теж.

Сєрж і Ден виводили Вайса. Він продовжував шепотіти: «Годинник не зупинити... час іде...».

Нік глянув на верстат. Там лежала остання квітка. На її пелюстці було вигравіювано ім'я Ніка. Він обережно взяв її пінцетом і передав Ніці.