Розділ 18. Справжня сім'я

Аврора, 3-4 лютого

Я багато чого припускала про стан мами, але те, що вона виявиться вагітною, я навіть не могла уявити. У 24 роки таких сюрпризів від своїх батьків не чекаєш. З одного боку я зраділа поповненню в сім'ї, мені не подобалося бути єдиною дитиною, але з іншого — відчувала незручність. Я чудово розуміла, що батьки ще не старі, але вже сама думка про їхню близькість мене бентежила. Все-таки вони мої батьки! З прийомними у мене таких проблем не було, вони були типовими батьками, і я навіть ніколи не бачила, щоб вони по-справжньому цілувалися. З Лією та Домом все було інакше: вони не соромилися проявляти свої почуття і з роками не втратили пристрасті. Я була рада, що їм добре разом, але не могла перестати ніяковіти. Можливо, згодом я звикну. Єва ж звикла. Нехай Лія з Домом для неї не є справжніми батьками, але вони замінили їй їх, особливо, Дом батька. Єва рівно половину свого життя живе з ними, половину більш дорослого та свідомого життя, ніж зі справжніми батьками. Вона сприймає Лію з Домом як других батьків. І якщо вона звикла до їхніх проявів кохання, то і я звикну.

Лія та Дом… Я вже майже перестала подумки їх так звати. Вчора я вперше назвала Лію просто мамою. Вона потребувала цього, я відчула, і я, нарешті, змогла її порадувати. Я багато думала за яких обставин і як я так її назву, а все вийшло само собою, легко і невимушено. Я хотіла підтримати маму і просто сказала. Ті почуття, які нахлинули на неї від звичайного слова, були подібні до шторму. Я зробила її щасливою. Я зцілила її рани.

А ось Дома я збираюся назвати татом, коли вітатиму з Днем народження. Думаю, що один день нічого не вирішить. Тим більше, сьогодні нам не до розмов: у нас із мамою щосили кипіла підготовка до свята і навіть Єва нам допомагала готувати.

Новина про вагітність мами її потрясла не менше, ніж мене. Єва повернулася додому пізнім ранком, коли ми присіли випити чаю після прибирання будинку. Мама не стала тягнути і одразу їй все виклала. Єва відреагувала набагато бурхливіше, ніж я. Вона мало не верещала від захоплення і майже задушила маму в обіймах.

— От Сем здивується, коли прокинеться! Скоріше б він до нас повернувся, а то не так якось без нього.

— Так, тепер тільки Сема не вистачає для повного щастя, — погодилася я з Євою. — Я сьогодні загляну до нього. Раптом зможу переконати?

— Ти йому про День народження тата Дома скажи, може, Сем хоча б заради нього повернеться. Ой! — Єва повернулася до мами. — А тато Дом уже знає?

— Звичайно, я йому першому сказала! — мама навіть здивувалась питанню Єви.

— Значить, я дізналася останньою? — Єва зовсім трішки, але посмутнішала.

— Останнім дізнається Сем, — заспокоїла її мама. — Якби ти не пішла вчора до свого Ната, то дізналася б разом із Авророю. А так, ще багато хто не знає. Бабуся Веста, наприклад. Я тільки Дому та Аврорі розповіла. І Джеймс Род знає, тому що я ходила до нього підтвердити результати тесту.

— Який ти у мене стягнула? — хихикнула Єва.

— А в кого ж ще? Ти б краще про захист так думала, ніж про те, як перевіритися.

— А я про все думаю. Просто до міста далеко йти у разі потреби, ось я і зберігаю всі вдома.

— Ти просто помислива, Єво. Визнай.

— Є трохи.

Допивши чай, ми розпочали приготування святкових страв. Утрьох справа йшла швидко і надвечір, з короткою перервою на обід, ми вже все приготували. Залишилося зробити нашвидкуруч простеньку вечерю і дочекатися повернення тата з Форта. 

Тато повернувся з Форта рано, доки вечеря ще готувалась. Він дістав із шафки пляшку трав'яної настойки і хлюпнув собі трохи в склянку.

— Дівчатка, хтось складе мені компанію? — звернувся він до нас із Євою.

— Я — ні, — я взагалі-то хотіла випити, але в мене сьогодні були ще справи. — Я хочу заглянути до Сема в астрал. Думаю, алкоголь може мені завадити.

Мама поставила на стіл велику банку з гарбузовим соком, відкрила та розлила по склянках.

— Так, — простягла вона мені одну із склянок, другу ж взяла собі. — Зілля не можна змішувати з алкоголем. Ефект може бути досить несподіваним. Не варто ризикувати так. Завтра вип'єш.

— А ти, Єво? — тато повернувся до Єви.

— Мабуть, погоджуся, — Єва не стала відмовлятися. — Тільки трохи.

Тато налив Єві настоянки на кілька ковтків і уважно на нас подивився, ледве стримуючи усмішку на своєму серйозному обличчі.

— Ви вже знаєте?

— Звісно, вони знають! — мама навіть здивувалася питанню тата. — З чого мені тепер усе приховувати?

— Тоді вип'ємо за нас, — тато перший підняв склянку і ми всі цокнулися — хто настоянкою, хто соком.

Ми більше не говорили про це за вечерею, відчуваючи певну незручність. Нам усім потрібно було трохи часу, щоб звикнути до того, що сталося. Ми говорили про звичайні дрібниці.

— Тату Доме, — Єва перша вирішила порушити серйозну тему, можливо, тому що випила, — ти справді більше не підеш на війну?

Мене теж хвилювало це питання, але я не поспішала його озвучувати, боячись, що у тата всередині живуть сумніви і мама відчує їх. Не при ній би обговорювати тему війни, але Єва вже спитала і повернути назад питання було неможливо.

— Так, — тато відповів не замислюючись. — Я більше не воюватиму. Я так вирішив і рішення свого не поміняю.

Дивно, але тато справді більше не хотів воювати. Я відчувала його впевненість у своєму рішенні, відчувала, що він говорить щиро. Я тепло йому усміхнулася, ніби дякуючи тому, що він залишиться з мамою і вона більше не страждатиме. Вона заслужила на тихе сімейне щастя.

— Ти не хвилюйся, я за тебе повоюю. Ми з Семом, коли він повернеться.

— Не думаю, що твоїй мамі це сподобається, Авроро, але ти маєш іти своїм шляхом. Мій же тепер змінився. 

Тато мав рацію: я не повинна підлаштовуватися під бажання інших, але й ранити маму мені не хотілося. Думаю, зараз не варто взагалі говорити з нею про мій шлях, точніше, про темну його половину. Я все одно не розвиватиму свою темну сторону до повернення Сема, так, хіба що мутів схожу постріляти. Так що найкраще зараз вивчати магію та допомагати мамі, а з рештою встигну.