Розділ 12. Астральна зустріч

Аврора, 10-13 січня

Після знайомства з родичами я почувала себе оновленою, наче всі вони поділилися зі мною своєю силою, енергією. А ось про маму Лію такого сказати не можна було: вона виглядала втомленою, виснаженою. Я навіть не стала нагадувати їй про моє навчання, чекала, поки вона сама вирішить, що готова.

— Давай навчу тебе заряджати камінь енергією для Сема, — мама Лія підійшла до мене тільки по обіді, в руках у неї був бубен. — Ходімо до нього.

Ми піднялися до Сема. Мама Лія взяла з тумбочки камінь, який живив Сема енергією, і сіла на вільній половині ліжка. Я влаштувалася поряд із нею.

— Зазвичай ми з Євою заряджаємо камінь увечері, але сьогодні спробуємо вдень. Вчора була моя черга, але я не заряджала, щоби ти вдень спробувала. Якщо не вийде, то ввечері зарядить Єва.

— Що мені потрібно робити?

— Візьми камінь в обидві руки, — я взяла в руки гірський кришталь, який гарно переливався під променями сонця, що проникало крізь щілини в шторі, — заплющ очі і починай співати під звуки мого бубна. Співай так, як твоя душа бажає. Тобі треба розслабитися, але не відлетіти. Коли відчуєш у собі силу, уяви, як частина твоєї енергії перетікає в камінь — дозволь їй вийти з тебе, насити камінь силою і потім повільно закінчуй співати і розплющуй очі. Впораєшся?

— Думаю, що так, — ритуал здавався мені нескладним.

— Тоді почнемо.

Я зробила кілька глибоких вдихів і заплющила очі. Тієї ж миті мама Лія почала відбивати ритм на бубні і я заспівала. Пісня народилася легко, наче чекала свого часу всередині мене. Вона лилася по кімнаті, наростала, це був танець стихій, бурхливої енергії матері-землі. Я відчула, як мене наповнює силою і уявила, як вона переходить від мене в шматочок гірського кришталю в моїх руках. І вона потекла: я справді відчула рух енергії, я ніби стала трохи слабшою. Передавши деяку частину енергії в камінь, я потихеньку перестала співати і розплющила очі.

— Здається, вийшло, — прошепотіла я, зачарована моментом. У мене вперше вийшло справді щось магічне. Одна справа поринути в транс або в астрал, а зовсім інша — керувати своєю енергією.

Мама Лія провела рукою над каменем і ствердно кивнула.

— Так, ти його зарядила. Незважаючи на те, що ти все життя прожила в немагічному світі, здатність до шаманізму в тебе є, сонечко. Ти багато чого зможеш, треба лише навчитися.

— А коли ти навчиш мене проникати у свідомість Сема?

— Давай уже завтра? Я відпочину, наберуся енергії і ми ним займемося.

— Гаразд, — я не наполягала, бачачи, що їй важко. — А мені завжди потрібна буде твоя допомога при зарядці каменю?

— Ні. Наступного разу спробуєш все зробити сама, я тільки спостерігатиму за тобою. Завтра зарядить Єва, а післязавтра знову ти. Я до того часу підготую тобі твій особистий бубен.

— А як мені одночасно грати на ньому та тримати камінь?

— В одну руку візьми камінь, а другою відбивай ритм. Бубен можна притулити до ноги або покласти як тобі зручно. Просто відчуй, знайди свій спосіб звучання.

Мама Лія втомлено усміхнулася мені і, забравши свій бубен, вийшла з кімнати. Я поставила заряджений гірський кришталь на тумбочку біля ліжка Сема і присіла поруч з ним. Взявши Сема за руку, я піднесла її до своїх губ, водила по щоці — так мені здавалося, ніби Сем мене торкається, так він ставав трохи ближче. Такий близький і такий далекий — мені не вистачало мого Сема. Усього кілька слів і мені стало б легше, але він мовчав, лише тихо дихав, наче застряг у нескінченно довгому сні. ***

Тієї ночі я знову спала разом із Семом. Його тепло давало мені надію, що невдовзі ми знову будемо разом. Я обіймала його руку, притискалася до плеча і, здавалося, що він зі мною, що він мене обіймає. Я обманювала себе, але так приємно було забутися в цих ілюзіях, що мені не хотілося від них прокидатися.

Але ранок завжди наставав.

Мені хотілося якнайшвидше навчитися астральним подорожам, але мама Лія підходила до навчання серйозно. Вона вчила мене поступово, крок за кроком, хоча мені й хотілося перестрибувати через три сходинки.

— Ти не допоможеш Сему, якщо заблукаєш в астралі, — твердила мені вона, коли я намагалася її поквапити. — Спочатку треба освоїти основи, потім заглиблюватись далі.

Я розуміла, що вона має рацію, але я так рвалася до Сема. Мені хотілося хоча б в астралі з ним поговорити, обійняти його по-справжньому, але мама Лія поки що мене не пускала.

— Медитації — ось твоє головне завдання на сьогодні, — говорила вона. — Ти маєш навчитися усвідомлювати себе в них, керувати ними. Тобі знайомі свідомі сни, Авроро?

— Так, зі мною іноді вони траплялися.

— Пробуй керувати видіннями під час медитації так, наче ти керуєш свідомими снами. Почнемо!

Мама Лія вимогливо вдарила в бубен і я заплющила очі. Я дозволила їй забрати мене за межу, де я розкрилася і здійнялася над собою. Я керувала своїми видіннями, я спрямовувала себе туди, куди хотіла перенестись і це викликало в моїй душі захват. Я жила. Я літала.

— Я думаю, ти готова, — після цілого дня тренувань у медитаціях мама Лія нарешті погодилася перейти на наступний рівень. — Тепер тобі можна спробувати вирушити в астральний вимір.

— Зараз? — мені не терпілося зустрітися з Семом.

— Ні… — мама Лія втомлено зітхнула і відклала бубен. Тільки зараз я помітила, як їй тяжко. З неї справді всю енергію викачали. Невже це моя вина? Я не хочу так її виснажувати. Мені потрібний Сем, але не ціною здоров'я моєї матері. — Давай завтра. Мені треба перепочити.

— Звичайно. Відпочивай.

І ось ще один день без Сема. Я розуміла, що поспіх — найгірший помічник, але я так хотіла до нього. Він був зовсім поряд, лежав у мене під боком, але душа його була не зі мною. Сем блукав астральними просторами у пошуках відповідей, як знайти мене. Він так хотів мене повернути, що кинувся не думаючи у світ магії, хоч і не розбирався в ньому. Тільки я вже тут, мене не треба шукати, а Сем не розуміє цього, не чує.