Розділ ХІХ

Розділ ХІХ

Чернігів. 20.12.2010 року

– Ну нарешті, Славуню! Бо я вже місця собі не знаходжу. Не знаю, чи міліцію викликати чи що робити?

Знайомий жіночий голос умить повернув мене до тями. Здавалось, то самий лише тембр того голосу здатен мене заспокоїти, втішити, наповнити радістю життя. Але ж як? Чому тут? Я занепокоєно роззирнувся, гадаючи, чи то справді милий серцю голос, чи якась ілюзія, омана, запаморочення? У кількох кроках від мене я уздрів такий знайомий силует дівчини.

– Олеся? А що ти тут робиш?!

– Ти ж сам дав мені адресу. Я кілька разів набирала твій номер. Він не відповідає. То ж я і вирішила поїхати сюди. А що робити – не знаю.

Вона кинулася мені в обійми, поцілувала, притулилася обличчям – мені негайно вдарив у ніздрі запаморочливий аромат жіночих парфумів, що плинули від милої цнотливиці. Від Олесі просто прискало любов’ю та ніжністю, якоюсь незбагненною відданістю…

– А ти смілива дівчина! Я від тебе такого не очікував. – Зізнався щиро, тримаючи в обіймах свою голубоньку.

– Я про тебе турбувалася. Ти ж просто зник! І телефон твій мовчить.

– Як бачиш, вже знайшовся. Хоча жодного вхідного дзвінка я не почув. Досить дивно. І що тепер? Куди йдемо – в кафе? Як і обіцяв?

– Жодних кафе, мій котику. Їдьмо до тебе. – Прошепотіла дівчина, ніби боялася, що хтось серед ночі, тут, на Лесковиці, почує її таємне бажання.

– До мене? З якого це дива? Ще тиждень не минув. – Я свідомо вколов Олесю її ж власними словами, демонструючи відверту злопам’ятність.

– Хочеш ти чи ні, але я скажу тобі «Доброго ранку!» І зварю каву. – Олеся раптом притулилась варгами мені до вуха і мовила пошепки: По-справжньому! Ти ж сам кажеш, що я – смілива дівчина.

– Гаразд. Перевіримо твою сміливість ще раз. – Я стримано усміхнувся.

– А ти мені розповіси де був і що робив?

– Розповім. Якщо в тебе буде відмінна поведінка.

– Я буду слухняною дівчинкою. Обіцяю!

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

Нічний Чернігів має свою особливу, інтимну привабливість, що вирізняє його з-поміж тисяч інших міст світу. Вночі над Черніговом сяє значно більше зірок, ніж над іншими населеними пунктами нашої планети, і вони з вишини у мільйони світових років скеровують потужній промінь на вулиці мого міста. Цей розсіяний промінь падає на куполи стародавніх храмів, скупчується і відбивається назад, у космічний простір, ніби прожектор, тож золоті бані наших церков можна побачити із космосу. Місто над зачарованою Десною вночі спить, а суцільна темрява поглинає його старовинну архітектуру, розчиняє в мороці образ та красу давніх архітектурних пам’яток. Проте, на відміну від багатьох міст світу, Чернігів ніколи не поринає у сон глибоко, не занурюється у безтям, не піддається уповні чарам бога Гіпноса. Він завжди пильнує, як бадьориться його одвічний символ та оберіг – язичницький бог Симаргл, котрий своїми котячими немигаючими очима поглядає на жителів, покоління яких з віку у вік змінюють одне одного, передаючи у спадок наступникам мудрість, досвід, збереженні шедеври архітектури і численні загадки міста над Десною. Скільки їх ще доведеться мені розгадати – відомо лише одному Богу. Та ще Симарглу…

Я йду нічними чернігівськими вулицями, вдихаю свіжість морозяного зимового повітря і, поглядаючи на кам’яні колоси давньокиївської та гетьманської доби, згадую свою мандрівку до антисвіту. Витягаючи із пам’яті деталі тієї подорожі, відтворюючи її перебіг і нюанси, мимоволі розумію: як мало я ще знаю цей світ. Адже скільки б ви не прочитали протягом свого життя книжок, зі скількома розумними людьми не зустрілися, завжди попереду вас залишатиметься та незрима просторово-часова брама, чи портал, вхід до якої відкритий лише обраним. Лише знайшовши ключ від неї і наважившись здійснити туди мандрівку, ви зможете усвідомити, що наш світ по-справжньому незбагненний і непізнаваний. А ще я знаю напевно одну річ: найбільша таємниця Світу – то жінка! Загадкова, віддана, підступна і теж незбагненна. І скільки б таємниць Всесвіту не вдалося розгадати чоловікові, цю таємницю – жінку – він ніколи не розгадає. Бо жінка й сама – то суцільний Всесвіт.

Чернігів, 2011 рік

P.S. (від Автора). Якщо вам сподобалось, як я пишу, додайте мене у свої вподобання. Ви  матимете можливість оперативно отримувати сповіщення про надходження моїх нових творів.