9

У будь-якому випадку, він мав їхати на Січ.

Дівчина й гадки не мала про що був той лист, але як-не-як їй треба було його передати адресатові.

Ледь переставляючи ноги, Мар’яна поклала руку на волосся, на якому вже здавалось, під сонцем можна було вже яєшню смажити.

Мляво постукала у двері.

- Мар’яно! Боже, де ти взагалі була? – Шоковано спитала Оксана.

- За Страхом ганялась… Василь просив передати.

Жінка схопилась за серце.

- Дитино, заходь! У тебе одежа брудна…

- Де? – здивувалась Мар’яна і глянула на ноги.

На кісточках і вище трохи присохли сукровицею джинси.

“Знову?..”

Дівчина почала відчувати пекучий біль маленьких ранок нанесених сухою стернею.

- Оксано! – почулося з двору.

- Це Василь? – в півголосу спитала жінка з виразом обличчя, наче взагалі не мала тями, що взагалі відбувається.

- Я йому все розповіла, - випалила Мар’яна.

Оксана затягнулася повітрям.

– Випадково! Він на Січ їде, - виправдовувалась Мар’яна.

“Це ж правда тут має значення?”

- Я пішла.

Мар’яна рішуче вибігла з хати, відчуваючи, що зараз Оксана хоче і може її прибити за язик без кісток...

- Добридень ще раз, - мигцем привіталася з Василем.

- О, я тебе якраз і шукаю! – одночасно вигукнули Іванна та Мар’яна.

- Ти де взагалі була? І чому у тебе брудний одяг?

- Довга історія, при нагоді розповім… Що ти хотіла?

- Точно, дякую, бо вже забула! – Іванка потерла долонею чоло. - Мені потрібна твоя допомога. Приїжджає з далекої дороги пан Влас. Я десь, до речі, чула, що він знайомий дядька Сиверина. Це перший рік як я з сестрою пораюсь у корчмі на рівних, тому…

- Добре, гаразд, я тобі допоможу, – без проблем погодилась дівчина зробивши очевидний вираз обличчя.

- Ти ж ще навіть не знаєш що робити, - розгубилась Іванка.

- А що треба?

- Стефа буде на кухні, і я їй допомагатиму, тож розставляти їжу необхідно буде тобі.

- А, тю! Взагалі без питань. – Відмахнулась Мар’яна. – У нас це зветься ресторанна справа.

Іванка зацікавлено хмикнула.

- Я в ділі.

- Дякую, ти найкраща! – Зраділа дівчина й зробила крок, щоб обійняти Мар’яну.

Та відступила.

- Я в піску і мокра.

Іванка показала, як брати воду з колодязя. Відро дзенькнуло об цямрину, і кілька холодних крапель упали Мар’яні на руки й коліна.

У корчмі Іванка шепнула щось Катерині, і та неохоче відчинила вузькі двері за піччю. Мар’яна лишилася там надовго. Дівчина зачерпнула долонями, склавши їх човником, воду й вмилася. Шкіра боляче запекла й Мар’яна відсахнула руки. За ці півтора дні вона добряче обгоріла, і, на жаль, spf-крем вона на екскурсію не прихопила.

Коли повернулася — волосся було мокрим і тепер вона знову була одягнена у вчорашню сукню.

Дівчата поставили столи двома паралельними смужками, а поки Іванка ходила по рушники-скатертини, Мар’яна підсунула лави.

- Яке ж тяжке… Знаєш, це так дивно, - почала дівчина.

- Що саме? – спитала Іванка, кладучи на Мар’янину смужку столів частину скатертин.

- Якщо ми вже начебто здружились, то хочу просто хочу… поділитися, чи що? Я за цей час кілька разів ледь не вмерла.

Мар’яна розповіла усю ранкову пригоду. От хіба що про Василя з Оксаною не розповіла.

- Зазвичай, коли я зроблю занадто багато фізичних вправ, то одразу йду лежати на диван… ліжко і гортаю…

“І як тут пояснити, що таке Інстаграм?”

- …книжку.

Треба ж було щось зрозуміле сказати, щоб довго не пояснювати. Всеодно ж навряд чи Іванка все правильно зрозуміє.

- А тут, вважай, я ще ні разу не присіла, - закінчила вона.

Коротка мовчанка.

- Я думаю, що ти просто намагаєшся не звертати увагу на те, що ти можеш не повернутися додому. Вибач… без образ.

- Здається, так воно і є: можливо, я просто не хочу усвідомлювати те, що можу не повернутись додому.

Мар’яна втупила погляд у безодню перед собою.

- Але ж не треба впадати у відчай, еге ж? – вимушено повеселішала вона.

Іванка помітила дивний хворобливий блиск в її очах.

- Секунду, зараз прийду, - сказала дівчина й рушила на двір.