Розділ 3

Так я і сидів, занурившись у власні роздуми. Я ще раз прокручував у себе в голові всі ці сумні події. Тож навіть не помітив, що чиясь рука торкнулася мого плеча. Я оглянувся. Це був тато, він схилився над дідусем і дивився на мене.

—Як саме це сталося?,–спитав він.

—Його вбили якісь люди в чорному. Він сказав їхати до острова, щоб все дізнатися. Сказав, що я такий як він, проте не пояснив який саме,–сумно сказав я, витираючи з обличчя сльози,–Не встиг...

Я ще раз витер рукою обличчя, встав і пішов до будинку. Я мусив подивитися, що це за острів.

—Джейкобе, ти куди?

—Зараз...,—лише це слово встиг сказати, бо зразу ж побіг в будинок.

Зайшовши, я зразу пішов до стола. Дід не сказав на якому зі столів будуть координати, проте я ніби точно знав, що вони мають бути саме на великому столі в його головній кімнаті. Він її так завжди називав, через те, що там були всі його дослідження і всі роботи, які він робив. Він досліджував цей острів, проте ніколи не казав, де він.

 Я дійшов до стола. Як він і сказав, координати острова були на столі. Це був невеличкий папір, на якому була карта світу. Так, ось там, біля Південної Америки, острів Часу. "Острів Часу?– ще раз перепитав я себе в думках,–Дивно!" 

Я взяв карту і пішов до батька, показати його. Вийшовши з хати, я побачив, що батько переніс дідуся ближче. Тепер він лежав майже біля самого будинку.

—Ось він! Цей острів!,—сказав я, коли підійшов до батька,–Дідусь сказав мені поїхати туди.

—Ні, Джейку, ти не будеш це робити.

–Але ж..Він хотів, щоб я поїхав,–заперечив я,—Я можу й сам поїхати, але якщо ти хочеш...

—Джейкобе!!! Ти чув мене?,–строго перебив він.

Я був злий на батька. Щойно загинув дідусь, сказавши, що я маю поїхати на той острів, а тут ще й батько, не хоче, щоб я їхав. Але як він не розуміє? Я ж хочу дізнатися про його ж батька.

—Ти зовсім не знаєш, що кажеш. Я завжди знав, що тобі всеодно до мене,–кинувши через плече я побіг додому.