Глава 9

Чоловік відкусив шматок.
— Хіба не байдуже як я помру? Сиріан живим мене не відпустить. Колись я був поважною людиною, спадкоємцем трону. Всі мої бажання виконувалися за помахом руки. Дами мліли від одного погляду, а чоловіки бажали стати моїми друзями. Проте, як тільки мене звинуватили у вбивстві, всі примарні друзі та прихильниці зникли.
— Справді, позбутися жіночої уваги — це найбільше горе, — у грудях Меридіт заперчило, щойно вона уявила цього чоловіка з іншими жінками. Нестерпна думка, що його вуста цілували не дуже пристойних дівчат. Кайран невдоволено хмикнув:
— Справа не у цьому. Моє життя виявилося фальшем. Вмить зникла повага та шана до мене. Тоді я зрозумів справжню ціну дружби та кохання. Навіть Латіша від мене відвернулася.
— Латіша? Це твоя собака? – Меридіт піднесла до рота паляницю й подумки благала небеса, щоб мова йшла не про його кохання.
— Це моя колишня наречена. Вона гадала, що стане королевою, але, як бачиш, не судилося. Не з’явилася навіть на суд, де мені оголосили вирок - довічне ув'язнення. Не вбили лише тому, що я вважався спадкоємцем трону. Залишили, як запасний варіант, на випадок, якщо у Сиріана не буде дітей. Зараз мене прикували до стіни, наче я кудись втечу з цієї вежі. З цими ланцюгами я навіть сам не можу до вбиральні сходити. Знаєш, як це принизливо?
Згадка про наречену боляче скородила серце Меридіт. Дівчина не розуміла, як добровільно можна відмовитися від Кайрана. Вона дбайливо поправила його волосся:
— Мені шкода, – насправді Меридіт не було шкода. Вона навіть раділа, що серце цього неймовірного чоловіка вільне. Принаймні, вона сподівалася на це. Хоч і знала, Кайран ніколи не зможе їй довіряти, проте жевріла надія ще раз відчути на собі його вуста. Помахала головою, відганяючи непристойні думки:
— Можливо, якщо знайдеться справжній вбивця і з тебе знімуть всі звинувачення, то Латіша повернеться до тебе.
Кайран засміявся:
— Справжній вбивця не знайдеться, особливо, якщо це король.

— Ти впевнений, що це Сиріан? – Меридіт тицьнула чоловіку флягу з водою. Він зробив кілька жадібних ковтків та відхилився:
— Ні, але він якось надто швидко повірив у мою винуватість й увійшов до покоїв батьків майже одразу ж після мене. Саме тоді він і побачив мої закривавлені руки. Я, як ідіот тримав кинджал і намагався спіймати хоч якийсь магічний слід вбивці, проте не зміг.
Дівчина помітила, що Кайран з’їв усе, а отже, причин залишатися у неї більше не було. Не хотілося йти від чоловіка. Вона відсунула тацю з порожньою тарілкою вбік:
— Розкажи детальніше про той випадок з вбивством батьків. Можливо, я знайду справжнього вбивцю.
— Навіщо це тобі? — чоловік підозріло зіщулився.
— Не хочу, щоб ти вічно сидів у цій вежі, — дівчина, торкаючись пальчиками чола Кайрана, поправила його волосся. Нахилилася надто близько й у своїй уяві цілувала чоловіка. Він, наче відчув це, відхилився:
— Я тобі все розповів. Зайшов у покої до батьків і побачив їх закривавлені тіла на підлозі. Кинувся до них, але було надто пізно. Тоді я схопив кинджал, що валявся поруч і намагався спіймати магічний слід убивці. Саме за таким заняттям мене побачив Сиріан. Одразу звинуватили в убивстві, ув'язнили, а згодом виголосили вирок. Сиріан обіцяв перетворити моє життя на пекло. І йому це вдалося.
Меридіт кілька годин пробула поруч з Кайраном. Їй не хотілося йти, а він зазначив, що поки вона з ним, то вільний від тортур. Проте, варто було згадати про таке, як до кімнати зайшов маг:
— Герцогине, я все розумію, успішна шукачка і таке інше, але мені потрібно продовжувати допит.
— Не потрібно, — Меридіт підвелася на ноги, — він мені все розповів. Я поділюся інформацією з королем.
Відчуваючи на собі пекучий погляд Кайрана, дівчина гордо вийшла з кімнати ув’язненого. Сподівалася, що Сиріан пробачить їй цю брехню, але вона не могла допустити подальших катувань чоловіка, який їй не байдужий. Переконувала себе, це тяжіння викликане лише докорами совісті, адже через неї ув’язнили невинну людину. Вона вірила Кайрану. На підсвідомому рівні знала, що він каже правду.
Меридіт обідала в покоях. Не хотілося зайвий раз потрапляти на очі королю або Торіану. Вона намагалася вигадати хоч щось, щоб допомогти Кайрану. Не могла спокійно дивитися, як його катують. Несподівано до покоїв зайшов паж. Злегка поклонившись, опустив голову:
— Пробачте, Ваша Світлосте! Його Величність король передав вам листа.
— Листа? — Меридіт не стримала здивування. Не розуміла, для чого така таємничість, адже Сиріан у будь-яку мить міг викликати її. Дівчина взяла конверта до рук, — дякую, можеш іти.
Меридіт припускала, що там чергові погрози та звинувачення у зраді. Залишившись сама у покоях, зірвала королівську печатку й розгорнула лист. Це виявилося офіційне запрошення на вечерю. Дівчина полегшено зітхнула. Хоч і не хотілося йти до бенкетного залу та бачитися з королем і придворними, проте вважала це кращим, ніж шантаж.
На вечерю вирішила не одягати сукню, а з’явитися там у робочому одязі. Зручні штани та біла сорочка з чорним корсетом демонстративно показуватимуть, що дівчина налаштована на робочий лад. У залі, наповненій дзвінкими голосами, сиділи придворні. Меридіт не любила світські заходи й вечеря у сотні осіб нагадувала курятник. Дівчина попрямувала у найвіддаленіший куток залу, сподіваючись уникнути небажаної уваги короля. Майже одразу лакей перегородив їй шлях:
— Вибачте, герцогине, Його Величність наказав вам зайняти місце навпроти нього.
Меридіт кивнула та попрямувала на вказане місце. План якнайдалі заховатися провалився й дівчина не знала, чого очікувати. Сівши на стілець, напружено чекала появи короля. Над головою почула знайомий голос, що неприємно шкрябнув по вухах:
— Герцогиня сьогодні сидітиме навпроти короля? Нечувана сміливість!
Торіан безцеремонно розмістився поруч та широко усміхнувся, демонструючи ідеальні зуби. Меридіт стримано кивнула:
— Як бачу, сміливість не тільки у мене, а ще й у вас. Ви теж зайняли місце навпроти короля.
— Так, бо він мене запросив. Сьогодні випала честь сидіти поруч з ним і з вами, Меридіт, — чоловік нахилився та прошепотів дівчині на вушко, — цей одяг вам неймовірно личить, але хотілося б бачити вас у сукні частіше, а не тільки на балах.
Меридіт згадала останній їхній танець на одному з балів і скривилася. Тоді Торіан зробив непристойний комплімент та запропонував усамітнитися, а після її відмови усамітнився з якоюсь маркізою.
До зали зайшов король. Всі замовкли та підвелися. Він йшов величною ходою. Його лікоть тримала королева й здавалося нікого не бачить перед собою. Меридіт звернула увагу на гордо підняте підборіддя, руде волосся закладене у високу зачіску, а від смарагдових очей віяло холодом. Монархи сіли за стіл і всі зайняли свої місця. Сиріан пройшовся поглядом по Меридіт і не стримався від уїдливого коментаря:
— Гарцогине Локсвуд, на вечерю вам слід було з’явитися у сукні.