Глава 8

— З твоїх слів він просто ангел. Не сумнівався, що Кайран скаже саме це. Ти надто наївна, якщо повірила йому. Я особисто бачив його із закривавленими руками біля тіла батьків. Магічний слід виказав його. Кайран не встиг втекти й спіймався. Той зрадник, Лорек, допоміг йому втекти й вже висить на шибениці. Зло має бути покараненим, Меридіт. Чи не цього тебе навчали в академії?
Дівчина зрозуміла, що сперечатися з чоловіком марно. Якщо Кайран не помиляється і за наказом Сиріана вбили монархів, то ця розмова безглузда. Вона тільки викличе непотрібні підозри у свій бік. Меридіт прикусила губу:
— Кайран сказав, що голодний. Можливо варто принести йому їжу?
— Він може обійтися й без їжі кілька днів і ти це чудово знаєш. Адже давно зрозуміла, хто він насправді, чи не так?
Дівчина кивнула. Проте не бажала, щоб чоловіка морили голодом. Вирішила піти на хитрість й спробувати ввести короля в оману:
— Гадаю, якщо я йому принесу їжу, поводитимуся співчутливо, то у такому випадку у мене буде більше шансів дізнатися де корона. Наскільки мені відомо, ви вже перепробували усі можливі тортури, але результату це не принесло. Варто спробувати інший метод.
— А ти хитра, – Сиріан задоволено всміхнувся, — добре, переконай його у своєму коханні до нього. Ми це можемо використати згодом. Побачимо, на що він готовий піти заради тебе. Звісно, тобі нічого не загрожуватиме, але ти відмінна актриса і я впевнений, добре зіграєш свою роль.
Таке не сподобалося дівчині. Це зовсім не те, що вона планувала спочатку. Меридіт насупила брови:
— Поки він ставиться до мене вороже, вважає, що я його зрадила. Мені буде важко повернути його довіру. Почнемо з вечері. Давайте я принесу йому їжу.
— Завтра принесеш. Він їстиме один раз на день. Цього вистачить. З його потенціалом він може і тиждень без води прожити. Магія його підживлюватиме. Сподіваюся твій план спрацює. Принаймні це у твоїх інтересах. Ти ж пам’ятаєш про сестер?
Меридіт кивнула. Щоразу, як їй гризла совість через Кайрана, одразу нагадувала собі про сестер. Чомусь вона впевнена — він не винний. Король зневажливо змахнув рукою, дозволяючи дівчині йти. Дівчина поклонилася й вийшла на вулицю. Сьогодні вона нічим не зможе допомогти Кайрану і це вбивало. Злість засіла на грудях та обпікала вогнем. Їй необхідно десь виплеснути свій гнів. З такою ціллю попрямувала на тренувальний майданчик. Сподівалася, зможе знайти тут хоч когось, адже ввечері майже ніхто не тренувався. Їй потрібний хтось, кого зможе пошматувати. Уявно, звісно, й із затупленими мечами, проте їй потрібно когось вбити.
Ще здалеку побачила чоловіків, які утворили собою коло. Звук мечів дозволив припустити, що вони споглядають захопливий бій. Дівчина підійшла до них і завмерла від несподіванки. У центрі імпровізованого кола бився Торіан Дікрок. Кремезний хлопець зі світлим волоссям та холодними блакитними очима, ще в академії виявляв знаки уваги до Меридіт. Він хоч і користувався популярністю у дам, але Меридіт відчувала до нього неприязнь.
Торіан вправно бився на мечах. Один майстерний рух і він вибив зброю з рук супротивника. Почулися радісні овації чоловіків. Щоб не спілкуватися з Торіаном, дівчина розвернулася й хотіла йти назад, проте знайомий голос змусив її зупинитися:
— Меридіт? Невже це і справді ви? Не привітаєте мене з перемогою?

Дівчина закотила очі й змусила себе розвернутися:
— Торіане! Вітаю! Я вас не впізнала. Ви наче…, — дівчина на мить запнулася підбираючи слова. Розстібнуті два верхні ґудзики сорочки відкривали треновані м’язи грудей. Мередіт зашарілася від його прискіпливого погляду й тихо бовкнула, — змужніли.
— Ви теж розквітли, Меридіт. Не очікував зустріти вас у королівському палаці, — чоловік підійшов та простягнув руку. Дівчина неохоче поклала долоню й Торіан поцілував пальчики. Меридіт поспішно висмикнула руку й боролася з бажанням не витерти вологий слід від поцілунку.
— Я на службі у Його Величності.
— Вітаю! Неочікуваний стрибок по службі, — в очах Торіана блиснув хитрий вогник, — мало кому вдається одразу після академії служити особисто Його Величності.
— Вам же вдалося.
Меридіт добре знала, що за Торіана клопотав його батько. Навіть не хотіла припускати, у скільки золотих це йому обійшлося. Чоловік зрозумів натяк та невдоволено стиснув губи:
— Цікаво, за які заслуги ви стали шукачкою Його Величності.
— За найкращі показники в академії.
— Ми обоє знаємо, що цього не достатньо, — Торіан нахилився та прошепотів на вушко, — можливо ви сподобалися йому як жінка? Чув, Його Величність навіть помилував вас. До вашої вроди неможливо залишатися байдужим. Мене, наприклад, вона давно хвилює.
— Облиште свої брудні натяки! — у голосі Меридіт відчувалося обурення, — Його Величність одружений і має сина. Я знайшла для нього небезпечного злочинця і таким чином отримала цю роботу. Щоб більше у вас не виникало сумнівів у моєму професіоналізмі, викликаю вас на бій.
Меридіт войовниче стиснула руки в кулаки. Ось на кому виплескає всю злість. Позаду почулися захопливі крики чоловіків:
— О, невже непереможного Торіана навіть дівка не боїться?
— Вам би в інші ігри гратися, — слова незнайомця викликали регіт у гвардійців. Меридіт насупилася й простягнула руку одному з чоловіків:
— Дайте меча.
У передчутті видовищ, їй одразу ж виділили зброю. З азартом в очах, Торіан зайняв вихідну позицію. здавалося ця ситуація його забавляла. Меридіт пам’ятала їхні тренування. Торіан сильний супротивник, але й у нього була слабкість. Його удари сильні, проте чоловіку не вистачає швидкості. Не роздумуючи, Меридіт кинулася в бій. Звук мечів літав у повітрі. Дівчина вправно відбивала удари та атакувала. Їй вдалося доторкнутися мечем до його сорочки. Лезо зупинилося біля живота, так і не заподіявши жодної шкоди. Торіан підняв брови догори:
— Непогано! Але ти зарано розслабилася.
Чоловік неочікувано вдарив по мечу й ледь не вибив його з долоні. Схопив за вільну руку й викрутив її за спину. Меридіт вдарила ступнею по коліну й чоловік послабив хватку. Мередіт завдала кілька ударів ліктем й нарешті змогла розвернутися до супротивника обличчям:
— Був би справжній бій, ви б уже були мертві.
Чоловік нахилився і його подих залоскотав вухо:
– Був би це справжній бій, то я б вибив меча і поцілував вас, — дівчина стиснула губи, щоб заховати їх від хтивих споглядань Торіана. Нечуване нахабство! Чоловік наче не помітив цього, опустив зброю на землю, — ви погодитеся сьогодні розділити зі мною вечірній променад?
— Вибачте, проте я стомилася з дороги. Тільки сьогодні приїхала до столиці. Можливо іншим разом.
Дівчина віддала меча та попрямувала до палацу. Найменше за все їй хотілося прогулюватися з Торіаном. Вона б радістю пішла на променад з Кайраном, схопила б його лікоть й слухала його голос. А потім, можливо, він би поцілував її. Меридіт хотілося його поцілунків. Засоромившись таких думок, дівчина зайшла до покоїв. Вечеряти веліла у своїх апартаментах. Не бажала бачити ні Торіана, ні короля.
Квапливо поснідавши, побігла на кухню. Наказала приготувати порцію для полоненого. Отримавши холодну кашу й зачерствілий шматок хліба, скривилася:
— Мене ви годували не цим.
— Ви ж не полонені, Ваша Світлосте!
Дівчина поставила миску на стіл й відсунула від себе:
— Дайте такий же сніданок, як і мені. А ще краще покладіть шматки м’яса.
Вже через кілька хвилин Меридіт несла на таці сніданок для Кайрана. Наближаючись до вежі, відчула біль у скронях. Кайрана катували. Дівчину непокоїв зв’язок з чоловіком. Пришвидшила крок і намагалася зрозуміти, де допустилася помилки. Вона не повинна б відчувати відголоски його болю. Швидко піднялася сходами й, увірвавшись до вежі, застигла від страху.