Глава 6

— Звісно. Тобі потрібно дбати про репутацію.
Кайран поклав дівчину на ноги, проте його руки залишалися на талії. Їй подобалася така близькість. Мусила визнати — вона до нього не байдужа. Нарешті усвідомила те, що так довго намагалася заперечувати. Меридіт притиснулася до чоловіка всім тілом та обняла за спину:
— Дякую! За все, – не стрималася і з її очей потекла сльоза, — я справді не хочу, щоб ти йшов і справа зовсім не у балах.
— Меридіт… — чоловік важко зітхнув та забрав долоні з її талії. Дівчина поспішно його перебила:
— Знаю, ти — самітник і я тобі не потрібна. Пробач я…
— Річ не у цьому, — чоловік не дав їй договорити. З кишені штанів витягнув каблучку та простягнув Меридіт, — не потрібно мене ідеалізувати. Ось, це твоя каблучка, яку ти ніби загубила. Насправді коли ти зомліла, я вкрав її у тебе.
Дівчина забрала руки від його спини та відхилилася. Опустила голову й впізнала каблучку. Кайран, схопивши її пальчики, одягнув перстень:
— Мені шкода. Сподіваюся ти знайдеш гідного чоловіка, який зробить тебе щасливою. Можливо, в іншому житті у нас був би шанс на майбутнє, але я злочинець. Не мав наміру віддавати тобі перстень.
– Але віддав, — Меридіт заволоділо непереборне бажання відчути на собі його вуста. Нехай на мить, нехай не по справжньому, нехай шкодуватиме про свій вчинок, але їй хотілося його поцілувати. З наміром чмокнути у щічку, потягнулася до чоловіка.
Несподівано для себе, ледь торкнулася його вуст. М'які, п'янкі, жадані. Тепер вона знала смак його губ. Спробувала відхилитися, але чоловік не дозволив. Міцно притиснув до себе та полонив її вуста, спрагло заціловуючи то верхню, то нижню губу. Меридіт такого не очікувала і розгубилася. Ще жодний чоловік її не цілував. Розгублена, довірилася вправним вустам і намагалася відповідати на п’янкі пестощі.
Поцілунок ставав відвертішим та бажанішим. Своїми діями Кайран розбудив сплячий вулкан всередині дівчини й вона вже не стримувалася. Невпевнено, невміло, несміливо досліджувала вуста чоловіка. Їй не хотілося припиняти ці непристойні дії. Мусила визнати, до Кайрана у неї є теплі почуття. Вона не могла віддати його у лапи правосуддя. Прозріння зійшло надто пізно.
Дзеленчання ланцюгів змусив Меридіт розплющити очі та відсахнутися. Довгі, з широкими ланками, викувані з червоного металу, опустилися на Кайрана. Вони без сторонньої допомоги, самі обвили тіло чоловіка, скувавши його рухи. Дівчина знала — ланцюги контролює маг, який десь має бути поруч. Кайран впав на коліна та закричав. Навіть крізь одяг метал обпікав шкіру, залишаючи по собі почервонілі сліди. Руки чоловіка покрились синьою лускою. Меридіт зрозуміла, він почав перетворення. Позаду почула крик Сиріана:
— Меридіт, накинь на нього свої ланцюги.
Дівчина вагалася. Найменше за все їй хотілося, щоб Кайран постраждав. Захмеліла від поцілунку, наче одурманена чарами, бажала допомогти йому звільнитися. Озирнулася довкола. Гвардійців було надто багато. Вони наближалися з усіх сторін, оточуючи Кайрана в кільце. Суворий голос Сиріана протверезив дівчину:
— Негайно зроби це, інакше я навідаюся до твоїх сестер.
Зі сльозами на очах, дівчина пробила магічний захист Кайрана. Цього разу він навіть не опирався. Сплела магію у ланцюг та накинула на чоловіка. Перетворення припинилося і з його рук зникла луска. Скорений, поневолений, ув'язнений, стояв на колінах та з розчаруванням в очах дивився на Меридіт. Його погляд наповнений злістю, докором, презирством, розривав серце дівчини на крихітні частинки. У його очах не було страху, лише біль. Сиріан підійшов до дівчини та зашипів, наче підступна змія:
— Нарешті вдалося спіймати невловимого! Чи не такий ти вже й невловимий? Меридіт чудово виконала свою роль. А цей поцілунок у фіналі став останнім акордом. Вона майстерно відволікла тебе і ми змогли накинути ланцюги. Шикарна жінка, правда? Ти попався на її гачок.
Дівчина бачила, як Кайран похмурнішав. Здавалося в одну мить він постарішав на десять років. Меридіт, хотілося кричати та заперечувати, проте Сиріан мав рацію. Вона виконувала свою роль. Поцілунок ніяк не входив до її планів, так само як і почуття, що виникли раптово. Кайран наче не чув слів короля, не відводив осудливого погляду від дівчини:
— Ти шукачка? Це твій вплив я відчував, коли бився з розбійниками?
Меридіт похитала головою. Не могла вимовити й слова. Гіркота підійшла до горла, а важкий тягар тиснув на груди. Тихо, наче боячись зізнатися сама собі, промовила:
— Я отримала наказ Його Величності привести небезпечного злочинця сюди. Цим злочинцем виявився ти.
Кайран опустив голову та міцно стиснув губи. Смикнувся, але позбутися ланцюгів не зміг. Сиріан продовжував зловтішатися і був схожим не на короля, а на хитрого лиса:
— Меридіт прекрасна. Їй вдалося зробити те, що не міг жодний шукач за стільки років. Головне – правильна мотивація, чи не так, серденько? – король поклав долоню на талію Меридіт. Цей дотик жалив наче кропива. Дівчина зробила крок убік, звільняючись від небажаного контакту. Сиріан наче не помітив цього, владно розпорядився:
— Ведіть Кайрана до карети. У столиці на мене чекає цікава розмова з братом.
— Кайран ваш брат? — Меридіт не стримала здивування. Король гидливо скривився:
— Так, що поробиш, не пощастило з братом.

Дівчина почала збирати всі відомі їй факти про королівську сім’ю докупи. Кілька років тому, короля Октавіана першого та його дружину вбив… власний син та спадкоємець трону. Ходили чутки, що він стомився чекати дня, коли успадкує корону й вбив батьків. Одразу знайшлися свідки, які бачили його із закривавленими руками біля монархів, а магічний слід вказував на нього, як на вбивцю. Проте ніхто не знав, що сталося з душогубом. Дехто припускав, що його стратили, хтось говорив про вічне заслання, але більшість вважали, що його ув’язнили.
Меридіт не могла повірити, що Кайран вбивця. Він ніколи не виправдовувався, не казав, що невинний, проте вона бачила його очі. У них відсутній навіть натяк на жадобу чи бажання влади. Так, він крав, але тільки для того, щоб вижити. Дівчина сама не знала навіщо шукала йому виправдання. Переконувала себе – все зробила правильно, передала небезпечного злочинця до рук правосуддя.
Вирушила слідом за гвардійцями та вийшла із саду. Біля будинку стояло кілька карет. З жалем в очах дивилася як Кайрана ведуть до арештантської карети. Чорна, нагадувала непроглядну темряву, без жодного вікна, навіювала смуток. Ланцюги на тілі Кайрана калатали та виказували кожний його крок. Маг послабив свій вплив і тепер метал не обпікав шкіру. Чоловік розмістився у кареті й двері одразу зачинили. Двоє гвардійців сіли позаду, на спеціальних кованих кріслах, які призначалися для них. Карета вирушила вперед й Меридіт ледь стримувала сльози. Вкотре переконуючи себе, що так правильно, вона звернулася до короля:
— Я виконала ваш наказ. Зробила все, як ви хотіли. Тепер ви подаруєте мені і моїм сестрам помилування?
— Не так швидко, — слова Сиріана викликали у Меридіт хвилювання. Не хотілося вірити, що все було марно. Король поправив темне волосся, зав’язане синьою стрічкою, — ти мені ще потрібна. Необхідно, щоб ти стримувала магію Кайрана та не дозволяла йому перетворюватися. Наскільки мені відомо, для цього потрібно, щоб ти знаходилася поруч.
— Коли відбудеться суд?
— Його не судитимуть. Й так ясно, що за ці гріхи йому належить смертна кара.
На мить дівчина приречено заплющила очі. Серце розривалося від болю, а почуття провини пожирало зсередини. Навіть зважаючи на його провину, не хотілося смерті Кайрана. Він ще дуже молодий, щоб помирати. Досі відчувала на собі його губи, долоні, тепло тіла. Щоки запалали вогнем, а вуста вимагали поцілунків Кайрана. Намагаючись відігнати ману, дівчина потрусила головою.
— Може він не винен? Може його підставили вороги? — її голос тремтів й не приховував хвилювання. Король зневажливо хмикнув:
— Винен. Його спіймали на місці злочину. Проте це не єдина його провина. Він дещо у мене вкрав і я маю намір це повернути. Ходімо, поїдеш зі мною в одній кареті. Хочу почути як тобі вдалося спіймати його на гачок.
Сиріан попрямував до карети, із золотистим обрамленням. Лакей відчинив двері й король, не поспішаючи, зайняв місце в екіпажі. Меридіт неохоче вирушила слідом. Не бажала його товариства, проте відмовитися не могла. Дівчина розмістилася навпроти й несміливо дивилася на чоловіка. Тільки тепер вона помітила схожість з Кайраном. Таке ж темне волосся, очі, форма обличчя. Проте Сиріан мав гостріший ніс та тонші губи. Мимоволі згадалося, як пухкі вуста Кайрана приголомшливо цілували. Карета вирушила вперед і король склав руки на животі:
— І так, я хочу знати, як тобі вдалося його обманути? Підозрюю скористалася моєю порадою застосувати свої жіночі чари. Я ж бачив, як палко ти його цілувала. Твоєму акторському таланту можуть позаздрити актриси місцевого театру.
Такий висновок обурив дівчину. Звісно, спочатку вона грала, виконувала роль наївної та тендітної графині, але той поцілунок… він справжній. Їй хотілося цілувати Кайрана.
— При всій повазі, Ваша Величносте, але я була однією з найкращих студентів в академії. Гадаю мені допомогли професійні якості.
— Безперечно, вчорашня адептка без досвіду, використала лише свою професійність, — Сиріан говорив з насмішкою, — розповідай. Хочу знати де він переховувався.
Меридіт розповіла тільки те, що вважала за потрібне. Її засмучував той факт, що вона мусила служити тому, кого люто ненавиділа. Сиріан позбавив вибору, шантажем, змусив виконувати його забаганки. Звісно, Меридіт заспокоювала себе тим, що вона шукачка і виконує свою роботу. По приїзді до столиці, король розпорядився:
— Можеш трохи відпочити, проте скоро мені знадобиться твоє вміння.