Глава 1

Кайран зіщулив очі від яскравого сонця та уважно стежив за каретою, яку вважав своєю здобиччю. Вона мчала гірською дорогою, наближаючись з кожною секундою. Обрамлена позолотою, натякала на розкіш, проте обшарпані стіни свідчили про протилежне. Без супроводу, двоє коней коричневої масті, навіть не елітні скакуни, проте чоловік впевнений, він знайде чим поживитися.
Відхилився та заховався за кам’яну брилу. У цих горах таких чимало, але для сховку, Кайран обрав саме цю. Напроти скеля і дорога звужувалася у вузьку щілину. На своєму плечі відчув холодний ніс драка. Зазвичай ці тварини дикі, але йому вдалося одного приручити. Зовні схожі на драконів, тільки значно менші, досягали не більше трьох метрів у довжину разом зі стрілоподібним хвостом. Вони не мали людської іпостасі. Луската коричнева шкіра, вузькі очі та шпилястий гребінь на голові, надавали йому загрозливого вигляду.
— Готовий до спектаклю? — так і не почувши відповіді, Кайран продовжив, — тільки цього разу, таки доторкнись до мене, щоб моє поранення виглядало правдоподібним.
Драк, наче образився, розвернувся спиною до чоловіка. Змахнув масивними крилами та злетів у повітря. На завданні він був завжди неперевершеним, у його акторських здібностях чоловік не сумнівався.
Драк опустився перед каретою, змусивши коней зупинитися. Вони заіржали та почали відходити назад. Кайран зволікав, йому потрібні глядачі. Нарешті двері карети відчинилися й, всупереч очікуванням, з них вийшов не сміливий джентльмен, а тендітна дівчина. Кайран, не роздумуючи, побіг до карети. Зупинився перед драком та, витягнувши з ножна меча, підніс його над головою. Знав, такий жест завжди справляє ефектне враження. Сподівався, що власник карети стежить за ним і побачить його у всій красі. Кайран кілька разів змахнув мечем, розсікаючи повітря. Драк загрозливо зашипів й для кращого видовища розправив крила.
Чоловік, розмахуючи зброєю, швидко рухався, завдаючи вдавані удари то справа, то зліва. Замахнувся на супротивника мечем і ледь торкнувся лускатої шкіри. Тварина повалила його на землю. Кайран встромив меча між крило, вдаючи поранення. Драк закричав та відійшов назад, тягнучи крило по землі. Похитнувся і впав у глибоку прірву. Чоловік знав, насправді драк полетить до печери, в якій вони переховувалися.
Тепер настала мить слави Кайрана. Він випустив меча, схопився за груди, де червоною плямою, імітуючи кров, розповзлося вино, й готувався правдоподібно впасти на землю. Впевнений, після такого героїчного порятунку йому обов’язково віддячать. Вже бачив їжу, монети та прикраси, які він отримає з цієї афери. Несподівано почув дівоче зітхання. Тендітні пальчики схопили плече й дівчина навалилася на нього. Кайран підставив руки та спіймав її за талію, не дозволивши впасти на землю. Двічі герой!
Чоловік насупив брови. Не розумів, якого біса це дівча псує йому виставу. Її супутник може усе не так зрозуміти. Знає він таких ревнивців. Погляд мимоволі чіплявся за злегка рум’яні щоки, очі, які приховували повіки з довгими віями, прямий акуратний ніс, та зупинився на пухких вустах. Червоні, наче калина, нагадали йому, скільки часу він позбавлений жіночої уваги.
Провів пальцями по обличчю незнайомки та відкинув пасмо чорного, мов ніч, волосся зі щоки. Дівчина здавалася невинною та юною. Уже навмисно, погляд опустився нижче. Окреслив тонку шию, ключиці, лінію декольте бордової дорожньої сукні, та зупинився на дорогому рубіновому кольє. Три камінці приблизно по два карати на золотому ланцюжку. Непогано. Поки Кайран підраховував прибутки з продажу прикрас, над головою пронісся хриплий голос:
— Меридіт, що з вами?
— Дурне питання, вона не може відповісти. Судячи з усього, дівчина зомліла, — Кайран одразу прикусив язика. Якщо хоче гарну винагороду, то йому потрібно поводитися ввічливо. Сподіваючись, що його різкість не почули, швидко розпорядився, — принесіть води. У вас є вода?
Кучер простягнув флягу. Кайран обережно опустив дівчину на землю, при цьому зумів непомітно зняти каблучку з її пальчика та помістити до кишені. Втішав себе тим, що в аристократів скрізь валяються коштовності, тож дівчина навіть не помітить цієї пропажі. Він схопив флягу, відкоркував та притулив її до свого рота, жадібно роблячи великі ковтки. Йому вже давно дошкуляла спрага й чоловік вирішив не втрачати можливості втамувати її.
— Може нюхальний порошок допоможе Меридіт? Він має бути у мішечку в кишені сукні.
Ці слова нагадали Кайрану для чого він тут. Чоловік відірвав пляшку від вуст та продовжував вдавати благородного джентльмена. Щоб якось виправдати себе, виприснув з рота воду на обличчя зомлілої. Вона скривилася та розплющила очі. Сині, наче волошкове поле, пропалювали поглядом з-під насуплених брів. Незнайомка доторкнулася долонею до обличчя та витерла воду. У пошуку небезпеки, перелякано дивилася довкола й зосередилася на чоловікові:
— Хто ви?
— Той, хто врятував вас від драка, — Кайран простягнув руку.
Дівчина вклала свою долоньку. Чоловік допоміг їй підвестися. Позбувшись його дотиків, вона почала обтрушувати сукню від дорожнього пилу:
— Це було жахливо, я так злякалася. Якби не ви, то тварина б нас пошматувала.
— Ну, не обов'язково, могла б і одразу проковтнути, — Кайран оглянувся довкола, але так і не побачив того, хто його цікавив. Зневажливо змахнув на непотрібну пляму від вина та уважно стежив за дівчиною, — перепрошую, а де ваш чоловік?
— Я незаміжня.
— Супроводжуючий?
— Немає.
Такі факти здивували Кайрана і змусили насторожитися. Він підняв меча із землі, проте не поспішав вкладати його в ножен:
— Юна леді не може подорожувати одна.
— Мене супроводжували охоронці, батько найняв їх. Але на нас вчора напали розбійники. Кучеру наказали вивезти мене, а охоронці повинні б нас наздогнати, але досі жодної звістки. Боюся, вони відійшли у кращий світ.
Очі дівчини наповнилися сльозами й стали схожі на два озерця. Вона схопилася за рота та помахала головою. Здавалася беззахисною і тендітною. Кайран подумки вилаявся. Марно влаштував цей спектакль. Тепер про винагороду доведеться тільки мріяти. Дівчина шморгнула носом:
— Що ви робили у пустельних горах?
— Подорожував, але на мене теж напали розбійники. Вони вбили всіх, хто був зі мною. Викрали екіпаж і мені дивом вдалося врятуватися, – Кайран говорив завчені фрази роздратовано, навіть не намагаючись вкладати емоції у свої слова. За стільки часу це вперше такий провал. Він не міг пограбувати беззахисну дівчину. Побачивши золотий браслет на руці, засумнівався. Зрештою, з цією панянкою нічого не станеться без грошей. Вона вибрала з кишені віяло та почала обмахуватися:
— Це жахливо, ця рана з тієї сутички? — дівчина обережно торкнулася пальчиками до плями на сорочці. Кайран відсахнувся. Його обман можуть викрити, а йому цього не хотілося. Він кивнув:
— Так. Не хвилюйтеся, то пусте.
— Ви такий сміливий. Безстрашно кинулися в бій. Один, проти драка. Це було неймовірно, – очі Меридіт не приховували захоплення. Зашарівшись, вона склала віяло, — ви погодитеся мене супроводжувати до Вармерії? Мій батько граф і він щедро заплатить вам.
Кайран насупився. Вармерія. Місто, за ким пов’язано багато спогадів і до того ж надто близько до столиці. Там його можуть впізнати. Не для того, він переховувався стільки часу, щоб зараз стати викритим. Навіть жирна винагорода не виправдана таким ризиком. Чоловік помахав головою:
— Змушений вам відмовити. Я поспішаю на зустріч у Борнехіл. Буду вдячний, якщо підвезете мене до найближчого міста. Впевнений, там ви знайдете того, хто вас супроводить.
— Але вони можуть виявитися недобросовісними джентльменами. Страшно уявити, що зі мною зроблять, якщо мої побоювання виправдаються. Ріксон мене не захистить, — вона кивнула на підстаркуватого конюха. Він якраз витирав посірілим носовичком з лоба піт, — а ви — сміливий, сильний, благородний. Зумієте захистити.
Кайран ледь не пирскнув від сміху. Всі ці слова явно не про нього. Давно минув той час, коли він був благородним. Зараз його розшукують по всьому королівстві. У серці Кайрана з'явилося щось схоже на жалість. Стало шкода дівчини, адже якщо вона потрапить до лап грабіжників, то вони неодмінно познущаються з неї. Чоловік різко розвернувся та, забувши про винагороду і своє непотрібне прохання відвезти до найближчого міста, попрямував до кам’яних брил:
— Нічим не можу допомогти.
Меридіт оббігла його та перегородила собою шлях. Чоловік випадково став на її сукню з пишним криноліном та врізався у дівчину. Відчув дотик дівочих грудей на своєму тілі й поспішно зробив крок назад. Його погляд зупинився на декольте сукні. Красива. Врода дівчини дурманила розум, а крижане серце чоловіка поступово тануло. Меридіт засоромилася та склала руки на животі:
— Чому? Чим же ви тут зайняті? Сидітимете у горах, чи будете йти пішки до найближчого міста? Я прошу про допомогу. Мій батько заплатить скільки скажете, гроші не є для нас проблемою.
Подумки Кайран вжив непристойні слова, які не заведено озвучувати у присутності дам. Пропозиція здавалася спокусливою. Він міг попросити кругленьку суму у графа й кілька місяців забути про свої афери. Наче для того, щоб його остаточно добити, дівчина зробила жалісливе обличчя. Здавалося ще трохи й вона розридається. Меридіт тихо прошепотіла:
— Будь ласка, не кидайте мене саму.
Чоловік міцно стиснув губи. Вирішив погодитися і вважав себе або божевільним, або ідіотом. Він заховав меча у ножен:
— Добре, я супроводжуватиму вас, але у мене є кілька умов. Ми ніде не зупиняємося. Жодних таверн чи заїжджих дворів. Виняток становлять лише короткі зупинки, щоб замінити коней та поповнити запаси харчів. Спатимете у кареті. Я надто поспішаю і не можу затримуватися надовго. За свої скромні послуги попрошу три тисячі золотих.
— Гаразд, я погоджуюся на ваші умови, — дівчина ледь не підстрибнула від радості. На її вустах засяяла посмішка й Меридіт здавалася ще вродливішою. — Дякую, що не залишили в біді. Ходімо до карети, сподіваюся коні трохи заспокоїлися після зустрічі з драком.
Дівчина оминула Кайрана та направилася до екіпажу. Чоловік розвернувся та попрямував слідом. Кучер притримував двері. Меридіт зупинилася, вимогливо дивилася на Кайрана, явно на щось чекаючи. Нічого не діждавшись, підвела брови догори:
— Ви мені не допоможете?
Вона простягнула долоню. Чоловік хмикнув. Так довго був самітником, що ледь не забув манери. Підійшов до дівчини та схопив її руку. Вона залізла до карети та розмістилася на лавці, обшитій червоним оксамитом. Чоловік зайняв місце навпроти. Кучер зачинив двері й карета рушила вперед.
Меридіт дивилася на чоловіка і нагадувала собі — перед нею небезпечний злочинець. Розтріпане темне волосся, мабуть, давно не мите, густа борода додавала віку, а від карих очей віяло байдужістю. Мимоволі її рука потягнулася до кишені та схопила ніж. У разі чого, зможе себе захистити. Щоб виконати завдання їй довелося вжитися у роль простушки та тендітної дівчини, якою вона ніколи не була. Для більшого ефекту навіть вдала зомління, а цей дикун обплював їй обличчя. Попереду важкі дні, але сподівалася вона зможе його обіграти.