Бознашо

Дощі

Дощі тихенько падали в кущі.

Вода змивала ґрунт в обриву.

І мати, що кричить: „Мирщій!”

І ми, що дуже любим зливу.

Вода тиче, як час, що нас відносить.

Але всеж добре, як не град.

Хай піпше поморосить,

Ніж спека й чад.

 



#3618 в Різне
#922 в Гумор
#940 в Поезія

У тексті є: вірші, час, річ

Відредаговано: 04.04.2022

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше