Щось з людством не так, чи то лиш здається,
Бо людяним людством ставать не вдається.
Бо людяність міф, а звірі вже кращі,
Бо людство потрапило в захаращені хащі,
Бо ми в павутині, спробуй не дай смартфона дитині...
І вірус здається лише квіточки,
А ягідки згодом будуть...
І добре якщо діточки,
Хоч крихту знань не забудуть.
Ми такі, і чи Бог, чи планета, чи всесвіт
Вже має дати відпір,
А поки готуємо «несквік»
І псуємо даремно папір.
Що далі буде не знаю, чи повінь, чи мерзла зима,
А може усіх уразить, раптово струмом гроза...
І коли усе оте буде, чи завтра, чи може за рік,
Чи можливо через століття,
А ми просто міняємо нік, чи аватар...
Тож чекайте, можливо то мая, чи Нострадамус праві,
А може цей світ нескінченний, а може ми й неживі...
Можливо то лише гра, як „С.Т.А.Л.К.Е.Р.” чи може «МЕТРО»
І ми в цій лише схемі, і насправді всього лиш ніхто...
Безвинні програми, але хто тоді наший Творець,
А хто хакер, що придумав цей вірус, і всесвітній кінець.
Відредаговано: 04.04.2022