***
Там де ріка пробивала свій шлях у граніті,
Там люди віками звільнялись від гніту.
Там у цвіті земля, там пейзаж, шум Росі,
Це місто було оберегом Русі.
Але нині на жаль...
Не печаль і не горе звичайно, але...
Впевненим кроком до розрухи все йде.
***
Шумить вода, каміння не виходить зрушить.
Злиться і піниться вона,
Немов би в ній всі душі,
Що раз у раз забирала війна.
Хвилі, ці хвилі здатні на багато,
Та гранітна плита надто важка...
По при це, вода пробиває завзято,
І ріка виходить з струмка.
Пробиває свій шлях не рахуючи роки,
І уроки всім нам щиро дає.
Але люди не бачать, але люди не чують,
Як водичка весь камінь той обдає,
Люди сміття скиртують,
А ріка забирає й несе...
А там далі все більша і більша,
А там далі кручі Дніпра,
А там далі вода ще більше могуча,
І несе все на моря.
Відредаговано: 04.04.2022