Така як я. І водночас два полюси магніта.
Моя і не моя, і хочеться бува зігріти,
А іноді втопити в океані і зтерти із лиця Землі.
Признатися в коханні, хоча ні...
Моя душа то пустка, і люди поряд зовсім не потрібні.
Хоча самому також не в прикол.
Вона... Здається з нею рідні.
Та ні то знов прокол
Мого вже стомленого мозку.
Хто я такий, і хто вона така?
І знову йду я п'яний в доску,
Хоча також п'яна і вона.
Де той кінець і як та ферма буде,
Не знаю я, та знаю буде все.
Історію оцю вже серце не забуде
І далі в світ зі мною понесе...
Відредаговано: 04.04.2022