Як хочеться, буває, все почуть,
Про себе, щоб усе у барвах різних,
Відчуть, як сльози потечуть,
Від слів болючих, проте вірних.
Як хочеться буває, аж горить
Щоб правдою у очі запустили,
А потім знов стерти сльозу й творить,
Щоб працею аж виривало жили...
Робить чи не робить, але для кого?
Якщо весь світ ніби німий
Нікого... тільки сніги летять неуловимі...
Цей сніг немов живий.
Відредаговано: 04.04.2022