Присвячено кільком письменницям, котрі мене надихнули.
Бути письменником – це не зкурити цигарку.
І чаю не випити це.
Це думок голова повна зранку,
Котрі відображає лице.
Це герої, світи, це польоти уяви
І безсонні ночі також.
А потім ідеш ти ніби примара
Буває таке, так отож.
Все не просто й не складно, звикаєш...
Всього лиш життя в множині,
Яке ти плекаєш, а може і ні.
Хтось з героїв нажаль все ж відходить,
І нові герої ідуть...
Усе це повз тебе проходить.
І вірь, що тебе все ж знайдуть.
Відредаговано: 04.04.2022