Небезпека ховається у тіні: Меч

Дочекавшись приходу ночі, Мевіл злився із тінню. Патрулів було набагато більше ніж зазвичай, та й озброєнні вони були так, ніби зранку їх чекає великий бій. Загалом стражі рідко носять з собою щось небезпечніше за дерев’яну дубину чи короткого ножа. А зараз деякі навіть натягнули на себе обладунки. Та, зрештою, відступник пересувався дахами, а тому не зустрів по дорозі ніяких суттєвих проблем.

Декілька разів його мало не помітили лучники на баштах. Ще один сидів на балконі дому, в якому, мабуть, й жив. Останній виявився для Мевіла справжньою несподіванкою, через яку він мало не допустив непробачну помилку. Відступаючи назад по краю дому, меч погано вивірив крок і послизнувся. Страж вигукнув на шум, після чого перегнувся через край і довго вглядався у темряву. Мевіл тримав ніж напоготові і якби лучник повернув голову у його сторону, то не задумуючись напав би. Занервувавши, він вирішив не чекати, поки його помітять і вже збирався кинутися на чоловіка, але той спокійно повернувся на пост і, на щастя, все обійшлось.

Будівлі на Алеї майстрів стояли тісно один до одного, тому до кузні його провела пряма повітряна тропа. Зазвичай, майстерні – це двоповерхові будинки, де другий поверх являється житловою частиною. Кузня в цьому плані не стала винятком. Мевіл не раз бував у таких, а тому одразу ж зорієнтувався, як тільки проліз через не велике вікно.

Оминувши спальну кімнату, він обережно спустився по сходах в майстерню. Підлога декілька разів зрадницьки заскрипіла, але на це ніхто так і не зреагував. Проте дійшовши до кухні, Мевіл почув якийсь шум, схожий на тертя металу об метал. Далі йти довелося навприсядки, щоб ненароком себе не видати.

За столом, як виявилось, не дивлячись на час, все ще працював коваль. Сидячи на ковадлі, він старанно гострив сокиру і не помітив, як меч перетнув поріг кузні. Відступник неспішно обійшов приміщення по краю стіни, опинившись за спиною зануреного у роботу майстра. Плавним рухом й без зайвого шуму він дістав ножа, та розвернувши його ефесом, різким рухом вдарив чоловіка по потилиці.

Той, на диво Мевіла, виявився набагато стійкішим, ніж він того очікував. Закректавши, коваль інстинктивно махнув кулаком у розвороті, але не втримавши баланс, похитнувся і рука пішла мимо. Від неочікуваності відступник теж втратив баланс, через що промахнувся другим ударом і влучив майстру у брову. Зробити третій удар він вже не встиг: коваль схопився за молоток і став розмахувати ним в усі сторони.

Ухилившись від чотирьох ударів, відступник різко схопив його за зібране у хвіст волосся й потягнув до низу, стуливши чоловіку рот, щоб той не покликав на допомогу. Ноги майстра мимоволі підкосились, він припав на одне коліно і у спробі вирватися, вкусив меча за вказівний та середній пальці.  

Відчувши сильний біль, Мевіл різко штовхнув коваля, який з гуркотом вдарився головою об стіл. Хитнувшись, він підбіг, щоб довершити почате, але майстер вже був у відключці.

– Ну нарешті, – злісно прошептав відступник.

Мевіл взяв один з ножів, що лежали на столі, і підійшов до коваля. Про існування ще одного відступника інквізиція могла дізнатися лише від нього. І через це меча захлеснула невимовна лють. За мить пронеслась ціла купа думок, але зі всіх йому сподобалась лише одна. І він схопив майстра за хвіст, аби здійснити помсту.

Раптовий скрип дверей завадив статися задуманому. Мевіл швидко сховався за стіл, не випускаючи ніж із рук. Стук підкованих чобіт та брязкіт видавали у невідомому потенційну небезпеку. При таких обставинах найкращим варіантом було б просто втекти, але він ще не знайшов свого меча, а тому не збирався відступати від наміченої цілі.  

При світлі дня, можливо б його вже давно помітили, але у тьмяному сяйві ліхтаря, відступник зміг в друге провернути недавній трюк.

– Осферт! Що з…

Мевіл кинувся на стражника зі спини, схопивши того за м’який койф, шарф, що захищав шию, і потягнув на себе. При затягуванні йому довелось зробити крок назад, і, перечепившись через якийсь інструмент на підлозі, він впав разом із воїном, але при цьому ні на мить не ослабив хватки. Той сильно брикався, намагаючись вивільнитись. Від одного з ударів шоломом у Мевіла закровив ніс. Ще кілька подряпали шкіру, але меч продовжував тягнути на себе шарф, аж поки стражник не втратив свідомість.

Відступник про всяк випадок перевірив чи обоє живі, порадів своїй витримці, що не вбив виродків, і поспіхом став шукати свій клинок, поки не прийшли інші. Звісно, могло бути й таке, що коваль навіть не починав роботу, проте, схоже, гроші все ж змусили того трохи попрацювати.

Його меч висів серед найкращих робіт коваля і був частково замотаний у шкіряні мотузки. Він швидко розмотав їх, щоб запевнитись у знахідці. На сталі не вистачало щонайменше половини символів, мотузки якраз прикривали фарбу. Проте не дивлячись на це, робота відступнику прийшлась до вподоби. А символи можна нанести й самотужки.

Перед тим як піти назад до Анрі, Мевіл підійшов до коваля. Знову блиснув ніж і на підлогу впав тугий пучок волосся. Тепер справа залишалася за малим – всього-на-всього потрібно було покинути місто.