«Крейдяний період»

Поступово багаття почало згасати і всі розійшлися хто куди — одні пійшли спати у кораблі, інші вирушили гуляти по околицях. Ерке теж лягати ще не хотілося. У темряві інстинкти загострилися, а втома та роздратування поступово вщухли. Він вирішив поблукати один — може, щось цікаве знайдеться. Нова планета, як не як!

Через деякий час почувся плескіт; звернувши на звук, Ерке вийшов до невеликої річки. Тут було щось подібне до лавки, досить зручної, щоб трохи перепочити і обдумати останні події.

Візерунки на небі знову змінилися: тепер частина неба була чорною з яскравими цяточками зірок, частина — хмарною і золотисто-місячною.

— Розкажи казку.

Ерке мало не підстрибнув від несподіванки. Озирнувшись, він побачив поруч дівчинку, дочку поліцейського. Зараз її чорно-золота шкіра майже зливалась з небом; у Ерке промайнула думка, що у цього народу має бути цікава міфологія.

— Де твій тато?

— Йому зателефонували по роботі, у них жахливо страшний злочинець втік. Розкажи казку!

— Яку?

— Про Ктулху і поцілунок прекрасного принца, який повинен його розбудити!

— Я не знаю такий...

— Ну, добре, іншу. Про принцес!

Ерке кашлянув. Про принцес він теж мав досить слабке уявлення, але дитину розчаровувати не хотілося.

— Ну добре, слухай. Це сталося... м-м...

— Давним-давно?

— Так, мабуть, давним-давно. Тоді ще всі були шаблезубими і з дубинками — і математики, і хіміки, і квантові інженери. А було це...

— У тридесятому царстві?

— Хм, ну, дивлячись у якій системі координат, — так вже сильно плагіатити Ерке не хотілося. — Нехай це було в шестидесятій парламентській республіці. Так ось, жили-були N принцес.

— Принцеси теж були шаблезубі і з дубинками?

— Так, звісно. І була там добра фея з чарівною дубинкою. І гноми, по сім на кожну принцесу. Ще на кожну принцесу теоретично мало припадати по одному отруєному яблуку, але того року трапився неврожай і яблук виявилося втричі менше потрібного. План щодо принцес горів, могла бути догана, і ось підкупили дракона, щоб він забрав неохоплених принцес. Скільки гномів піде бити цього дракона, якщо всього принцес було в сорок шість разів більше, ніж фей плюс чарівних палиць?

Дівчинка на пару секунд замислилась, щось рахуючи на пальцях, потім вимогливо уточнила:

— Гноми теж були шаблезубі?

— А? Так, так.

— А ельфи тоді теж були шаблезубі і з дубинками?

Ерке відчув на обличчі єхидну посмішку.

— Мабуть так. Чим вони не такі, як усі.

У цей момент за їх спинами почулися кроки і через пару секунд з темряви випірнув поліцейський.

— Ой, вона вам не заважала? С'япи, я обшукався!

Глянувши на нього, Ерке тільки зараз зрозумів, що через зміну житла пропустив уже кілька випусків улюбленого серіалу про поліцейських. Але нічого, в живому форматі навіть цікавіше.

— Кажуть, у вас там злочинець втік?

— Ага, той самий, про якого я розповідав, — поліцейський насупився. — І тепер виявляється, що вже з тиждень як п'ятами накивав, тільки зараз схопилися. Нібито кудись сюди сунувся.

— Ух ти!

«От кого я повинен піймати!».

— Так що я зараз повинен ще по справі в ділянку заїхати,— звернувся поліцейський до доньки,— потім додому поїдемо.

С'япі вчепилася в батьківський рукав:

— А крейду по дорозі купимо?

— Можна мені з вами до ділянки? — вирвалося в Ерке. — Потім якось повернуся.

Може, йому не варто було ризикувати, але ж ловити злочинця всяко цікавіше, ніж шукати дурні очі. Поліцейський зміряв його зацікавленим поглядом:

— А вам можна йти?

Ерке замислився. З тих пір як його, прости господи, обміняли, він майже не покидав замок, хіба що гуляв у лісі, і йому навіть в голову не приходило запитати, чи можна звідти йти — да і навіщо? Всередині було досить просторо та цікаво, щоб майже забути про зовнішній світ.

— Я зараз збігаю і спитаю, гаразд?

…Ерстрейла він знайшов на дереві. Той лежав на широкій гілці та дивився на зірки. Це було напрочуд гармонійне видовище — в такі хвилини Ерке здавалося, що перед ним прочиняються двері у таемничу і прекрасну до сліз казку.

— Про батьківщину згадуєте? — не витримав він.

Ерстейл простягнув руку вперед.

— Бачите ту зірку над пагорбом?

— Бачу, — озвався Ерке благоговійно.

— Так вони нам борг переказали нещодавно, а з ПДВ та третім індексом знову плутанина. Що ви хотіли?

— Кажуть, злочинець втік і десь тут блукає нібито. Я у ділянку хочу з'їздити, дізнатися більше.

Ерстейл задумався, помовчав, потім зміряв Ерке поглядом.

— З'їздимо разом. Але спочатку збігайте ще начальнику охорони скажіть, його це теж стосується. Нехай поки що тут стереже.

…Збори вийшли швидкими і скоро всі опинилися в машині.

— То що там за злочинець? — сухо поцікавився Ерстейл, постукуючи олівцем по міні-теці.

— Ох, ось з тих багатофазних, про яких я розповідав, — похмуро відгукнувся поліцейський, вирулюючи на дорогу.

— Так. Ну і яка тепер у нього фаза?

— Ось зараз перевіряють. Остання була електронно-амфібна, після цього у них йде розщеплення, залежно від умов життя. Можуть стати або равликовою рослиною, або літаючим ракоподібним, або... ну, умовно кажучи, коровою. І в кожної такої фази є ще кілька своїх відгалужень, — поліцейський роздратовано потер лоб. — По мені так цю расу взагалі законодавчо заборонити потрібно, це ж неможливо!

Ерстейл покивав, дивлячись кудись у вікно. Ерке, який іноді міркував про свою невловиму здобич, поцікавився:

— А серед цих фаз є така ніби чорна пляма, як тінь?

— Так, — насторожився поліцейський, — дуже неприємний варіант розвитку, тупикова для виду фаза. У цій формі вони стають дуже ненажерливими хижаками, причому з маніяцьким ухилом: невідомо, яку здобич такому негіднику прийде в голову ловити. Можуть взагалі за професіями спеціалізуватися. Наприклад, був такий, що тільки на аспірантів біохімії полював. А що, ви щось таке бачили?