Аош

За ілюмінатором пропливали зірки та туманності, комети та астероїди. Після короткої обуреної тиради Ерстейла Ерке поступово заспокоївся і задрімав; він так і залишився в котячому вигляді і не зліз з колін, тільки налаштував муркотіння на оптимальну для здоров'я оточуючих частоту. На межі сну він відчув, як імператор почухав його за вухом, і це було таке щастя, що пазурі самі собою встромилися в коліно. А потім Ерке міцно заснув і бачив уві сні копчені інтеграли.

…Прокинувся він від того, що його торкала за вухо пані Міра. Інших людей у каюті вже не було.

— Скоро підлітаємо. Я всім каву роздала, вам ось теж принесла.

Перетворившись на людину, Ерке вдячно взяв гарячу чашку і потер очі. Його сповнювали хвилювання і радість, як перед святом — як би там не було, попереду чекала нова планета! 

Саме в цей момент неподалік пролетів розмальований пацифіками та квіточками корабель. Пані Міра показала на нього рукою:

— О, дивіться, колега у певному сенсі.

— Там те... — Ерке придушив позіхання та відпив кави, — теж велика кухня?

— Ні, це пересувний ресторан для сонцеїдів. Ну знаєте, для тих, хто звірів та рослини не їдять, тільки сонячною енергією харчуються. Так їх на цьому кораблі від зірки до зірки катають, кому різноманітності хочеться. Бельтергейзе, кажуть, із курячим смаком, а від пульсарів взагалі як від спиртного штирить.

Ерке зацікавився.

— А ще якість такі кораблі бувають?

— Ну, наприклад, є «Морозилка».

— А що це?

— Ой, є така дуже-дуже старовинна аристократична сім'я. Вони часто мандрують на своєму зорольоті — прийоми, бали і таке все інше. Ну і для тамтешньої кухні морозилку за собою на прицепі тягають. І запасів туда кладуть більше ніж потрібно, тож багато чого залишається. Кажуть, там такі завали вічної мерзлоти, що можна археологічні дослідження влаштовувати, наприклад, мамонта знайти з тих часів, коли прийоми ще у модельних шкурах навкого дизайнерских багать проводилися.

— Ого. Мабуть, дуже стара родина.

— Отож. Ірінг якось був у них в замку, казав, там портретна галерея километрами тягнеться й починається ще з портретів прокаріотів та одноклітинних водоростів.
  
У цю мить корабель трохи звернув — тепер він швидко наближався до зеленої планети.

***
Ерке збіг з трапа одним із перших і захоплено почав озиратися на всі боки. Перше, що впало йому у вічі — це височені, злегка підсохлі дерева навколо. Крім них і густої трави рослинності тут не було, зате подекуди височіли якісь купи хутра. Гігантського трупа цього самого Аоша, попри його очікування, поблизу теж не спостерігалося. Небо тут було гарне, синє і зелене, причому з такими чіткими переходами кольору, начебто два ажурні різнокольорові листи приклали один до одного.

Він трохи відійшов убік від трапу, щоб пропустити інших, і помітив групу місцевих жителів: цілком собі гуманоїдів, щоправда, більше схожі на ельфів, а не людей — хіба що шкіра у них була смоляно-чорною з яскравими золотими візерунками, як у змій. Вони ві були вдягнені у синю, наче поліцейську форму. 

Лідер цих умовних людей видав Ерстейлу мапу і стопку паперів офіційного вигляду. Той негайно вчепився в них, як у балон кисню або набуту точку опори. Ерке підібрався ближче.

— А де цей Аош?

Ерстейл, що перегортав папери, тільки розсіяно мотнув головою, але натомість відповів головний місцевий:

— Так це все він. Дерева, каміння деяке, ось те волохате — це його органи.

— Ого, — Ерке, який ніколи у житті не носив окуляри, раптом відчув гостре бажання зняти їх і протерти.  — Яка різноманітна форма життя.

— Це ще що, — втрутився один із поліцейських, — є планета, яку населяє один-єдиний вид, але ж він має понад п'ятдесят тисяч різних фаз розвитку, починаючи від планктону і рослин і закінчуючи високоенергетичними безтілесними тілами. Причому близько ста фаз — з інстинктами на рівні тварин, решта вже розумні.

— Так, є такі. Ви не уявляєте, який у них дурдом із пенсійним фондом, — несподівано втрутився Ерстейл, звертаючись до Ерке. — А тепер тримайте мішечок, тут монетки на очі. Ось мапа з вашою ділянкою робіт. А цей лічильник очей, що лишилися без монеток. Розпишіться. Вперед.

Ерке трохи відійшов, подивився, як Ерстейл видає монетки та карту Джеору, а потім зітхнув і побрів на свою територію. Прикро — краще б ділянки були більшими, але відразу на кількох людей, веселіше було б. Напевно, Ерстейлу настільки ніхто не потрібен, що йому й на думку не спало щось подібне.

Втім, скоро настрій Ерке знову підскочив: він був на новій дивовижній планеті, попереду були нові відкриття, а може, й нові друзі. Цікаво, чи були серед місцевих математики? І потім, ось питання — якщо він закриє найбільше очей, він отримає якийсь приз? Ну, може, імператор його похвалить. Цікаво, до речі, як його звати?

Перше око Ерке побачив на умовному камні. Він урочисто поклав на нього монетку, потім звірився з лічильником. На тому блимало число 281008. За мить воно змінилося на 281007. Здається, гуляти на цій цікавій планеті вони мали ще довго.

Озирнувшись, він побачив біля Ерстейла ельфійку з троліхою. Ельфійка розписувався за обох.

— Ця вода мита? — долинув здалеку чийсь голос. — Тьху, фільтрована?

З цікавістю розглядаючи дерева і каміння, а заразом намагаючись роздивитись на них очі, Ерке пішов далі.

Незабаром виявилося, що його ділянка прилягала до кордону Аоша — той був відзначений жовтою поліцейською стрічкою. Ерке неквапливо догуляв до неї, по дорозі розклавши ще кілька монет. Число на лічильнику поступово зменшувалося — мабуть, усе завзято взялися до справи.

По той бік кордону Ерке побачив живе розлоге дерево. На його товстому гладкому стовбурі вився каліграфічний напис мохом «Найбільш соковиті плоди! Повний комплекс вітамінів та корисних речовин!». Під деревом нудьгував поліцейський: судячи з широкої золотої смуги навскіс обличчя, той самий, який розповідав про дивовижний народ із тисячею стадій.