Нові обов'язки

Ранок почався мирно.

Прокинувшись на світанку, Ерке вилежався, потім з муркотінням пом'яв лапами плюшевий вибух. Важко було повірити, що ще вчора життя здавалося зруйнованим.

На сьогодні планів вже було безліч. Наприклад, після сніданку вони  з Даном та Оллі домовились перевірити одну цікаву теорію, тільки нещодавно виведену в рідному НДІ (Ерке мстиво розсудив, що якщо вже його продали, то логічно вважати, що з усією відомою інформацією).

Ерке застрибнув на підвіконня, позіхнув, потягнувся, вигнувши спину дугою, і озирнувся. 

Ліс був залитий золотим ранковим світлом. Над кронами пливла пара рожевих хмаринок. Свіжий вітерець колихав гілки з прив'язаними до них кришталиками та різнокольоровими лінзами. Тільки зараз Ерке помітив розвішані по деревах черепи невідомих чудовиськ, які дивилися у бік замку. Жителів його лякати? Навіщо б? Через кілька секунд через очницю одного з черепів випурхнув птах. А, шпаківні.

Потім Ерке покрутив головою, розглядаючи сусідні вікна. Він одразу побачив імператора: той стояв на балконі в кольчужному халаті, нерозчесаний і скуйовджений після сну, і велично жбурляв дракончику батони. Той ловив їх в повітрі.

Несподівано для себе замуркотівши, Ерке потерся об одвірок вікна. На стіні було достатньо ліпнини, щоб перебратися до імператора на балкон. Може, за вухом почухає? Однак, так і не наважившись, він зніяковів і подивився вниз.

Під вікном рясніли пурпурні дзвіночки (ці квіти Ерке любив: за легендою вони виросли з дисертації великої Ісси, яка в запалі наукової суперечки викинула її з вікна НДІ). Неподалік на гілці сиділа пані Мізукі та вмивалася. Вони привітали один одного, поворухнувши вухами, потім Ерке почав вмиватися і сам.

За мить у квітах щось зашаруділо. Як показав кинутий униз погляд, це була пані Ліе, яка по-пластунськи пробиралася за клумбою з фотоапаратом у руках: вочевидь, надихнувшись вчорашньою вдалою фотосесією самого Ерке, вона вирішила нарешті виконати обов'язок і сфотографувати пані Мізукі.

Її помітили і в інших вікнах: замком промайнуло ледь чутне перешептування і ворушіння. З вікон ненав'язливо висунулося ще кілька людей.

Пані Мізукі, почувши загальне хвилювання, але не зрозумівши його сенсу, припинила вмиватися і з висунутим язиком озирнулася. Дракончик із кусом батона в роті опустився на гілку трохи вище. Імператор перехилився через перила. Ерке про всяк випадок звісив з вікна хвіст — раптом пані Ліе захочеться сфотографувати і його?

Все завмерло.

Пані Ліе підібралася ще трохи ближче, безшумно підкрутила якесь коліщатко, а потім повільно, не дихаючи, навела на гілку об'єктив — і пані Мізукі, навіть не помітивши цього, метнулася вбік пухнастою триколірною блискавкою, а потім прострибала вгору по стовбуру, відштовхуючи при кожному стрибку всіма чотирма лапами.

Переляканий дракон шарахнувся вбік і врізався у гілку, піднявши рій різнокольорових напівпрозорих пташок. Одна з них, пропурхнувши над головою Ерке, влетіла в кімнату; він машинально стрибнув за нею і тут же з шипінням здибив шерсть, мало не вивалившись із вікна: на стелі сидів гігантський павук.

Той шарахнувся назад, прогудівши:

— Пане Ерке, я від Ерстейла!

Ах, то був помічник секретаря. Сконфузившись, Ерке обернувся людиною, смикнув футболку і пригладив волосся.

— Доброго ранку, пане Реґаре. Вибачте, я трохи не очікував візиту.

Павук гулко шмякнувся зі стелі:

— Вас пан Ерстейл кличе, — голос у нього був гучний, як із бочки. — Вибачте, що налякав.

— Д-да нічого, — Ерке видихнув. Так, треба перестати заїкатися. Час звикати до цього місця. — Дякую, що повідомили, я зараз підійду.

Зробивши дивний рух, що смутно нагадав кивок, Реґар попрямував до виходу. На порозі він зупинився, і трохи повагавшись, запитав:

— То ви вчора в імператора ночували?

Звісно, коли ти маєш вісім очей, можна дуже виразно грати бровами.

***
До секретаря Ерке йшов у збентеженні: чи не лаятиметься той після вчорашнього? Ну, за те, що Ерке розлігся на його документах і особливо за спальню.

Біля дверей він уповільнив кроки, потім здивовано зупинився: з секретарської долинали звуки арфи. Мелодія була гарною, хоч і трохи монотонною.

Так продовжувалось хвилин п'ять. Нарешті, ризикнувши, Ерке обережно зазирнув у кімнату: хіба мало, скільки такий концерт триватиме. Може, це взагалі фонова музика для роботи.

Як виявилось, на арфі грав сам Ерстейл. Перед ним лежав великий розкритий зошит: мимоволі заглянувши через стіл, Ерке побачив цифри, а не ноти, і взагалі це було схоже на звіт.

Ерстейл підняв голову і деякий час уважно розглядав відвідувача крізь окуляри; в них раптом відбився ліс, й Ерке навіть здивовано озирнувся. Нарешті відставивши арфу і мізинцем поправивши дужку, ельф сказав:

— Доброго ранку, пане Ерке. Ви запрошені на дипломатичний прийом.

Ерке сів. Серед безлічі варіантів виклика таке на думку йому не спадало.

— Я не дипломат, — мявкнув він стривожено.

— Безумовно. Не хвилюйтеся, від вас нічого особливого не потрібно, просто присутність.

— А яка має бути форма одягу?

— Котяча. Бачите, у пана посла, ім'я якого вам все одно немає сенсу запам'ятовувати, алергія на котів. Наш володар не надто любить його візити. Наш володар просив передати, що якщо ви будете триматися якнайближче до пана дипломата, він буде вдячний. Пані Мізукі зазвичай також присутня на цих візитах, але вдвох буде ефектніше, — Ерстейл знову потягнувся за арфою: — За пів години будьте готові.

Ерке страшенно розхвилювався. Вчора імператор був трохи нетверезий, а тому, мабуть, не роздивися, який у нього, Ерке, гарний хвіст. Можливо, якраз буде шанс це виправити. Від збентеження він чомусь показав на зошит:

— А це ви звіт граєте?

— Так. Мені це зручніше, ніж перевіряти числа. У музиці найпростіше знайти збій.

— А ви можете будь-які числа зіграти?