Вечеря

Після фотосесії Ерке вирішив обрати меблі для кімнати, а потім пошукати нових колег — настав час вливатися в колектив. Цікаво, яка тут панує думка щодо нової скандальної теореми Некона? Хотілося б вірити, що найпрогресивніша.

Повернувшись до своєї кімнати, Ерке погортав каталог. Папери з ручками та кімнатна дошка — знадобляться, крейду йому обіцяли замовити, інше обладнання начебто не дуже й потрібне... А ось для перевертнів тут було багато цікавого. Які будиночки, які кігтеточки! Та з них цілий палац можна було збудувати! Далі йшов розділ простих картонних коробок, і Ерке розімлів остаточно. На мить він мрійливо заплющив очі...

…а коли їх відкрив, був уже вечір. Тіло само вирішило, як йому слід боротися зі стресом, і зараз прокинулося лише тому, що внутрішній таймер підказав: вечеря скоро.

У холі було мало народу і всі незнайомі. Блідий юнак зосередженно підкручував дзвінку переливчасту кулю. Дві дівчини сперечалися над прозорим котлом, обплутаним проводами та трубочками, і теж явно не були схильні до світських балачок.

Ерке побродив навколо виправленої вранці формули, але зараз там було безлюдно. Зате вдалині почулися голоси; він попрямував до них і, минувши кілька коридорів, опинився на просторій заскленій веранді. Там було багато дивних меблів: непропорційних, але явно зручних.

Він одразу побачив Рельшен, що сиділа на високому дивані, і пухнасту триколірну кішку в неї на колінах — Мізукі, звісно. Незнайомий хлопець грав на флейті. Поруч стояла дівчина в чорному костюмі і білому плащі, що похитувала в такт порожнім діамантовим мундштуком. Значить, він... вона... ця людина не тільки кольори одягу змінює, а й стать: думка, що це була сестра ранкового знайомого, чомусь здавалася безглуздішою, ніж зміна статі. Божевільне місце.

Ерке ще покрутив головою, розглядаючи незнайомих чоловіків і жінок, потім сфокусував зір на вуличному краєвиді. Умовна шерсть миттю стала дибки: на вулиці, притулившись до скла веранди носами, стояли кілька сумних вампірів. Один з них важко зітхнув, не відриваючи погляд від людей, що знаходилися в приміщенні.

Хтось поклав руку на плече Ерке, через що він мало не шарахнувся вбік.

— Та чого ви так дивитесь? Вони не залізуть, не бійтеся, їх не запрошував ніхто, і взагалі. А й пролізуть, Текео розбереться, мабуть.

Поруч стояла та сама, у халатах з китицями. Вона зажурено продовжила:

— Намазано їм тут, чи що? Дивляться й дивляться… — перш ніж Ерке встиг щось сказати, халатна крикнула кудись углиб веранди: — Пане Текео! Тут новенький вампірів боїться!

Не встиг Ерке обурено заявити, що нікого він не боїться («трішки» не враховується), як з якогось кута, ніби з повітря, матеріалізувався високий чоловік з вузькими темними очима. Махнувши Ерке рукою, він узяв з полиці невелику бризгалку і попрямував до дверей. Вампіри не стали чекати його наближення і відразу розлетілись на всі боки.

— Добре, що сьогодні їх мало, бо зі шланга святою водою іноді поливати доводиться, — флегматично повідомила жінка. — Я крейду замовила вам, файну, з розпізнаванням символів. Ну, гуляйте, романтична вечеря скоро.

Щось тривожно забриніло на краю свідомості.

— Вибачте?

— Це гарем, — здивувавалася халатна. — Тут усі вечері романтичні.

— Ага, новенький!

Ерке повернувся.

За його спиною стояли двоє: білявий юнак у явно дорогих лахміттях і так само гостромодно вбраний гоблін.

— Дан, — представився білявий і вказав на гобліна, — а це Оллі.

Вигляд у обох був трохи пошарпаний — ах так, згадав Ерке, це ж ті математики, які тварюк нещодавно викликали (судячи з усього, від власне потойбічних демонів їм влетіло набагато менше, ніж потім від секретаря, начальника охорони та імператора).

— Тє крейду не ок'льтну замовили хоч? А то нам якраз таку п'дсунули, і головне, ми ж в'нні лишилися, — порскаржився гоблін негайно, смикаючи довгими зеленими вухами. Дивний у нього був голос, верескливий і хрипкий водночас. — Зара по ц'му «Веселому окультисту» всі пруться, а для немагічних речей його кр'ще не використовувати.  Це ти ту помилку знайшов на підл'зі? Над чим працюєш?

...Розмова була в самому розпалі, коли раптом усі рушили вбік. Дан і Оллі підхопили Ерке під руки і, не припиняючи торохкотіти про свої розробки, потягли його за всіма.

Через деякий час вони опинилися у просторій залі з довжелезним столом посередині. Тут уже дизайнер явно відігрався за всі інші приміщення: навколо було повно фонтанчиків, співочих птахів і квітів в горщиках. Тематика малюнків на вазах, щоправда, чомусь була в основному пов'язана з біологією — з тих розділів, що про розмноження. Мабуть, хтось із місцевих ентузіастів науки і сюди дістався.

Нові знайомі сіли по обидві сторони від Ерке і Дан одразу почав писати на серветці своє бачення п'ятого протиріччя Ісси. Ерке озирнувся.

Напроти сиділа трольчиха — та сама, з дошки пошани. Поруч з нею розвалилась на стільці неймовірної вроди ельфійка в простенькій чорній водолазці під горло. За нею сиділи Джеор і Ліе, які тихенько над чимось хихикали.

На чолі столу стояв порожній чорний трон — він був щедро декорований довгими шипами й різьбленими черепами зі яскравими червоними очима. На верхньому лівому черепі можно було розгледіти схематично намальований чоловічий статевий орган.

Поряд з троном сиділи Рельшен та Ерстейл. Рельшен, погойдуючись на задніх ніжках стільця, пила з пляшки пиво. Ерстейл флегматично розглядав келих з вином.

Ерке спробував вгледіти начальника варти (цікаво, яке він займає місце за цим столом), як двері відчинилися; розмови раптом стихли.

У житті імператор виявився ще більш високим і шикороплечим, ніж можна було очікувати — щоправда, на портретах у нього не було таких страшних темних кіл під очима (взагалі він нагадував людину, яку відразу після важкої операції на серці відправили на каменоломні). Імператор з нещасним виглядом огледів зібрання і майже впав на місце.