Атіса

Вислухавши питання про коріння в стіні, кентавр обережно озирнувся у бік трону, потім пробурмотів:

— Ну, таке у нас не обговорювалося, господарі чи не помічали, чи не надавали значення, чи якось таємно обговорювали. Але ось Атіса, наш хлопчик із нових, цим цікавиться. Говорить, до деяких місць у стінах привиди більше липнуть, він усе закономірність із цього приводу вирахувати намагався, креслення малював.

— Атіса — це ваш секретар? — втрутився Ерстейл. — А де його можна знайти? Я поспілкуватись хотів.

— Його кабінет на другому поверсі. Я можу показати дорогу.

Ерке глянув на імператора з Беок. Вони разом стрибали і начебто поки що все йшло непогано.

Проаналізувавши свої почуття, Ерке без подиву зазначив, що не ревнував: давно було зрозуміло, що тут любовний навіть не трикутник, а як мінімум дельтоїдальний ікосітетраедр; до того ж в ідеї «бути з ним тільки удвох» було щось не те: надто цікавими були інші, втратити їх було б дуже шкода (та й думка, що він може завести інші відносини, трохи врівноважувала ситуацію, хоча користуватися цією можливістю він і не думав).

Так чи інакше, Ерке вирішив, що тут він начебто більше не потрібний, зате пропустити нову невелику пригоду було б шкода. Він обережно торкнувся рукава Ерстейла:

— Сходімо разом? Раптом там щось важливе, ну, в якомусь вузькому місці буде.

Коли вони вийшли із зали в довгий напівтемний коридор, кентавр показав на гвинтові сходи в його кінці:

— Он, вам туди, на другому поверсі треті двері ліворуч. І обережніше, — додав він тихіше, — після повідомлення про найманця додаткові патрулі випустили.

Ерке та Ерстейл пройшли порожнім коридором; ледве сповільнили кроки біля одного з дверей, слухаючи тихі голоси: «Та я взагалі не зрозумію, що це було — чи то примарився баран, чи ще що, і головне, як відрубало взагалі. Може, розповісти комусь із начальства?». Здається, часу залишалося дедалі менше у всіх сенсах.

Біля дверей перед самими сходами Ерстейл теж пригальмував, трохи схиливши голову (Ерке з досадою констатував, що слух у нього все ж таки був гостріший), потім злегка стукнув по одвірку кісточками пальців, натиснув на ручку і сунув голову всередину:

— Що робите?

Ерке підліз йому під руку і теж заглянув у кімнату. Вона була заставлена порожнім курним посудом і, мабуть, використовувалася як комора. Одна здоровенна каструля стояла на підлозі; біля неї сиділи навпочіпки Джеор і Ліе. Вигляд у обох був одночасно захоплений і зляканий. Притиснувши палець до губ, Джеор жестом поманив їх до себе.

Наблизившись, Ерке побачив, що в каструлі граються макроби. Правда, зараз вони не просто хаотично гасали, як раніше в коробці, а ніби грали в чехарду, по черзі стрибаючи один через одного.

— Здається, наш апокаліпсис набирає сили, — Ліе ніби трохи морозило. — Дивіться, вони слухаються мене!

Джеор покивав, не відводячи очей від каструлі:

— Я думав, вона їх просто для сміху та антуражу випустить, але вони її слухаються!

Ліе прошепотіла:

— Ліворуч.

Макроби відразу припинили скакати і дисципліновано перейшли в ліву від Ліе сторону. У Ерке від захоплення великокаліберні мурашки пройшли шкірою — втім, теорію відразу захотілося перевірити.

— Ух ти! А тільки тебе слухаються чи всіх? А можна мені спробувати? У центр!

Макроби не ворухнулися, тільки один ніби загарчав. Через кілька секунд Ліе шепнула:

— У центр.

Строката ватага відразу ж послухалася, і в Ерке від захоплення тепер навіть шкіра засвербіла (до речі, він помітив, що Джеор теж розсіяно чухав руки). Ерстейл ще кілька секунд зацікавлено поспостерігав за макробами, потім смикнув Ерке за комір:

— Гаразд, ходімо, часу мало. А ви тут не довго вдвох зависайте, ситуація загострюється.

Вони знову вийшли до коридору, вже мимоволі напружено прислухаючись.

— А де ваш собака, до речі?

— На вулиці чекає.

— Гей! — пролунав ззаду невдоволений окрик.

Озирнувшись, вони побачили за спиною кентавра-стражника. Той окинув їх похмурим поглядом.

— Ви куди?

— Нам наказали відвідати вашого секретаря для передачі документів за двадцять восьмою формою, — озвався Ерстейл. Голос у нього зараз був навіть не крижаним, а близьким за температурою до рідкого азоту, так що вампір мимоволі зробив крок назад і примирливо буркнув:

— Я шукаю дворецького, він пішов у кімнату володарки за камеєю і зник, вона вже гнівається. Ви не бачили? Товстий такий, із бакенбардами.

— Ні, — ввічливо відповів Ерстейл, сунувши руку в кишеню. За мить перед носом сторожа з клацанням розкрилися плечі міні-арбалета; ще за мить брязнула тятива і кентавр розвіявся попелом.

— Хутко! — Ерстейл підтюпцем попрямував до сходів і просичав: — Скоро до кімнати відправлять ще когось, якби нам достроково починати не довелося. Цей ідіот її зовсім відволікти не може?

На думку Ерке, Текео справлявся з обов'язками відмінно, але дратувати найкращого друга запереченнями хотілося найменше.

Решта дороги пройшла майже без пригод, хіба що вони витратили ще пару хвилин на тупуватого зомбі-прибирача, який упіймав хом'яка і хотів його з'їсти; рідко-азотний голос знову подіяв бездоганно, так що паршивець втік з підібганим хвостом, а врятовану тварину обережно засунув у кишеню Ерке.

Нарешті після короткого стуку вони відчинили двері секретарської. Та виглядала неохайно: скрізь лежали недбало звалені купи паперів, якісь коробки та пакунки, а на підлозі валялися порожні конверти та зім'яті аркуші. У повітрі лунав виразний запах сирого паперу та плісняви. Самого господаря не було видно. Гидливо озирнувшись, Ерстейл ще раз стукнув по косяку дверей.

— Доброї ночі! Є хто?

Тиша. Знизавши плечима, Ерстейл пройшов до столу, засунув у кишеню ручку і почав ритися в паперах, що лежали на столі.

Ерке прикрив за собою двері і озирнувся. Його увагу привернула строката купа речей — там упереміш лежали листи, яскраві магазинні коробки і начебто рекламні флаєри. Наблизившись, він насамперед узяв у руки зелене коло, по діаметру якого красувалися опуклі зображення всіляких небачених чудовиськ, що рясніли іклами, жвалами та червоними очима. Здавалося, це були кнопки. Знизавши плечима, він натиснув на п'ятиоке чудовисько — і по кімнаті тут же промайнуло скреготливе виття, так що Ерке від несподіванки мало не випустив коло з рук.