Перехідна

Коли кажани відлетіли, імператор роздратовано зазирнув у провал:

— Кепсько. Хтось знає, що за фігня?

Ерке теж зазирнув у темряву, але одразу відійшов, відчуваючи, як від спогадів знову закрутилася голова. Ірінг почухав скроню:

— Ох. Вони могли вас сфотографувати. У переносному значенні, звичайно, це скоріше магічний акт, ніж технічний, але.

— Ого, до чого тваринництво дійшло, — у Джеора помітно засяяли очі. На виразний погляд імператора він трохи обурився: — Що? Я для Ліе питаю! А як такі фото проявляють?

— У зловісно-червоному світлі.

— В якому? — здивувався Ерке (він так відчайдушно намагався триматися ближче до імператора і подалі від провалу, що мало не пом'яв простір, хоч цього й не помітив).

Ірінг знизав плечима:

— Градація кольорів буває не лише по вертикалі від інфрачервоного до ультрафіолетового, а й по горизонталі — затишне світло, зловісне світло. Ви зрозуміли.

— Отже, мені у своєму вигляді на балу не можна з'являтися. Приїхали, — імператор потер скроні. — Так. Так. Гаразд. Значить, хтось із вас поїде на мені верхи і буде замість принца, а мене ви взагалі не знаєте. Так, — він окинув команду поглядом, і, помітивши Ерке, що радісно насторожився, хитнув головою: — пробач, котику, ти не підходиш, ти Беок вже бачив. По матриці вони тільки сьогодні мають познайомитися.

Свен, що зосереджено вирізав останню підкову, мотнув головою:

— Я не можу, мені ще для янгола гойдалки мостити і Ліе світломузику просила.

Джеор з явним жалем знизав плечима:

— Я за кіньми наглядаю.

Ірінг швидко відгукнувся:

— А я з місцевими вампірами на балу поспілкуватись хотів, ви що, це ж такий досвід!

— Ерстейл?

— Я теж хотів поспілкуватися з місцевими, не можна втрачати шансу, — він знизав плечима. — Коли я ще дізнаюся, як діє юрисдикція для зомбі? Он пан Ерке хоче, то нехай їде. Яка різниця? Справжнім принцем все одно будете ви. Він скаже Беок, на кого їй треба звертати увагу.

Здається, Ерстейл хотів ще щось додати, але Джеор застережливо підняв руку. У тиші з коридору долинув цокіт підків — важкий, явно не скелетний. Потім хтось смикнув ручку забарикадованих дверей. На мить усі завмерли, потім тихо й повільно потяглися до зброї. З–за дверей почулося бурчання і цокіт віддалився.

— У темпі, у темпі! Що у вас?

— Четверту робимо, вже закінчуємо!

Через пів хвилини, коли остання підкова була вже готова, від бічної стіни почувся скрип — після чого в ній відчинилися потайні двері і звідти виглянув вгодований кентавр з бакенбардами. Одну нескінченну мить усі витріщалися один на одного; потім кентавр, чия свідомість, мабуть, все ще відмовлялося прийняти масштаб катастрофи, вражено видавив:

— Що ви тут…

Наступної миті йому в очі та груди одночасно вп'ялося кілька болтів та інших зарядів; похитнувшись, він звалився на бік і розсипався попелом.

— В темпі, в темпі!

Підхопивши останню підкову, Рельшен почала її обробляти. Тим часом Свен і Джеор прикріпили до дзеркала щось на зразок вузьких ґрат і потягли їх униз, знищуючи залишок труни. Імператор озирнувся:

— Так, треба всі ходи сюди перекрити, щоб сюрприз не зіпсувати. Котику, перетворись і зазирни в сусідню кімнату, тебе з меншою ймовірністю помітять, Рельшен не відволікатимемо. Свене, дай Ерстейлу блокатор, якщо в кімнаті чисто, перекрийте хід. Так, а ми з тобою, — він кивнув Ірінгу, — давай поки меблями провал закриємо.

Не вагаючись, Ерке перекинувся і кинувся в суміжну кімнату. Перестрибнувши попіл, що залишився від кентавра-вампіра, він притулився до підлоги та озирнувся. Тут тяглися ряди стійок з пишними сукнями, а вздовж стін виблискували розвішані на підставках прикраси. Начебто все було тихо. Прислухавшись і принюхавшись, Ерке перетворився назад на людину і подав знак слідувати за собою.

Незабаром вони з Ерстейлом знайшли двері, що вели в коридор, і повісили на петлі хитру конструкцію, яка їх заблокувала. Потім прислухалися. Зовні все було тихо: Аґнес, здається, все ж таки не відчула знищення труни.

Ерке про всяк випадок ще раз помацав блокувальника, потім, трохи скрившись, потер бік: після зілля Рельшен садна на руках уже зажили, але на тілі явно наливались синці після падіння.

Ерстейл закапав очі, потім зміряв поглядом Ерке:

— Ви забилися в провалі?

— Трошки.

— Дайте руку.

Ерке простяг йому долоню. Від дотику по тілу розлилося тепло, ніби гаряча вода пішла по венах — і біль за кілька секунд вщухла.

— О, це і є магія ельфів? Дякую, ви справжній друг!

— Це мій обов'язок під час виїзних заходів, — з легкою прохолодою в голосі озвався Ерстейл. Відвернувшись, він підійшов до стіни і став розглядати розвішані на підставці довгі сережки з блискучим білим камінням. — Вибачте, що не зробив цього раніше.

— Ви справжній друг, — з натиском повторив Ерке, знову наблизившись до нього. — І взагалі, на янгола насправді схожі. Я вам ретаблос намалюю!

— Дякую, мені вистачило усної подяки, — з цими словами Ерстейл зняв з підставки цілу жменю сережок і засунув їх у кишеню. Зирнувши на обличчя Ерке, він ще холодніше додав: — Що? Реґар перестане мене поважати і рахувати за начальство, якщо після такого знатного абордажу, як наш апокаліпсис, я якісь брязкальця додому не притягну.

— Я нічого, я мовчатиму, — пообіцяв Ерке смиренно, — а знаєте, чому? Тому що ми СПРАВЖНІ ДРУЗІ.

Розвернувшись, Ерстейл несподівано зірвав з найближчої сукні пишне боа, хльоснув їм Ерке мало не по обличчю і попрямував до виходу. Той, анітрохи не образившись, пішов поряд:

— О, гнів — чудово, от і друга стадія. Сподіваюся, депресію ми пройдемо швидко. Я буду поруч.

— Цього я й боюся.

— Ну чому ви чините такий опір цій дружбі?! Ви ж знаєте, що я не відчуваю жодних неналежних...

— Так? — пролунав зверху саркастичний голосок. — А хто на краю неминучої загибелі тільки згадував, що його ноги?