Підготовча 1

Після вечері Ерке підібрався до імператора ближче: хотів послухати, де той буде найближчим часом, щоб підстерегти по дорозі і, може, трохи побалакати (ідея полювати на подібну здобич смішила й хвилювала). Як виявилося, зараз той планував піти до Свена подивитися, як просуваються справи з механічним кентавром, а після того мав уже вирушити до себе. От на зворотній дорозі його і можна було зачекати.

Майнула думка разом з ним піти дивитися кентавра, але Ерке, повагавшись, від неї відмовився — а ну як запитає щось при інших? Ні, поки що слід тренуватися наодинці. Крім того, час можна було провести і іншим способом.

Ерке озирнувся, виглядаючи Ерстейла. Як виявилося, той розмовляв з чорненькою дівчиною, що питала чарівне дзеркало про каміння. Чудово: перекинувшись, Ерке помчав коридором до секретарської. Там обережно підчепив двері лапою — ех, замкнено. Гаразд, можна і зачекати.

Ерстейл показався хвилин за десять. Побачивши Ерке, що смирно сидів біля дверей, він чи то скривився, чи то придушив посмішку, але нічого не сказав. Промовчав він і тоді, коли Ерке слідом за ним вплив у кабінет і застрибнув на стіл.

Пару хвилин все було тихо: Ерстейл дістав із скриньки гербовий бланк і почав писати лист, час від часу вписуючи в нього дані з якоїсь відомості. Ерке батончиком ліг на краю столу, підгорнув під себе лапки і прикрив очі, вдаючи, що задрімав. Нарешті, вирішивши, що його «безтурботний вигляд» вже помічений і засвідчений, він різко смикнув вухами, розплющив очі і сів, дивлячись у кут за спиною Ерстейла. Той на нього покосився і повернувся до писанини. Ерке ще сильніше витріщив очі і навіть здивовано розкрив рота.

— Ну що там? — не витримав Ерстейл, обернувшись.

Внутрішньо хихикаючи і не відриваючи погляд від порожнього місця, Ерке схопився вже на всі чотири лапи і розпушив хвіст.

— Пане Ерке, я чудово бачу, що там нічого немає. Безглузда провокація, — сухо промовив Ерстейл (все ж скоса поглядаючи в бік кута).

Ерке вигнув спину і поводив головою, ніби відстежуючи рух, а потім засичав і помчав до дверей; на середині шляху зіткнувшись з тер'єром, він граційно його перемахнув, одним стрибком повис на ручці, відчинив двері і був такий.

***
Безмовно сміючись, Ерке добіг до місця, де мав пройти імператор. Там зупинився, віддихався, перетворився на людину й пригладив волосся. Вчасно — важкі кроки почулися вже за пів хвилини.

— О, котик. Ти на мене чекаєш?

Ерке кивнув, мліючи, потім насилу промовив:

— Я хотів сказати. З вашого боку дуже благородно їм допомагати. Кентавридам. І піти проти цієї вампірки, — говорити, звертаючись до його плеча, було трохи простіше.

Імператор підійшов ближче.

— Я вірю в потоки, котик. Якщо обраний потік приносить тебе до проблеми, її потрібно вирішити, — схилившись, імператор тихо додав: — І за секретом: є ще одна причина. Через нашу ситуацію я зараз дуже хочу вбивати, а раз вже є можливість зробити це без шкоди для совісті, чому не скористатися. Сподіваюся, тебе це не відштовхне.

Ерке трохи посміхнувся, відчуваючи, як від збентеження і ще якогось незрозумілого почуття тремтять губи.

— Я кіт. Я у вашому лісі перебив уже півсотні папужок і мишок. Я розумію.

Посміхнувшись, імператор дістав з кишені чергову цукерку, розгорнув її і протягнув до обличчя Ерке:

— Пригощайся. Із задоволенням дав би тобі ще вина з пальців, але боюся, тоді я збожеволію остаточно, а імперії це буде не на користь.

Це було дивне відчуття — ніби збентеження перейшло якийсь критичний поріг і просто зникло. Почуваючись ніби у вакуумі, Ерке відкусив частину цукерки прямо з рук. У цей момент неподалік почулися кроки, проте він не встиг побачити, хто там, бо імператор буркнув:

— А ну геть звідси! Не бачиш, ми тут сублімуємо?

***
Вранці в їдальні всі палко обговорювали бал; ті, хто не ввійшли в партію, активно вигадували для себе ролі.

Ерке трохи поміркував про те, яким графіком можна виразити співвідношення дій, що формально підпадають під умови матриці, і підґрунтям цих дій, але потім у їдальню зайшов Реґар і Ерке подумки трохи притиснув вуха — це не через вчорашнє? Проте павук підійшов до рудого хлопця з безліччю кишень на одязі і загудів щось запитальне з приводу витрат на бозони.

Ліе, що стояла неподалік, мало не підстрибнула:

— Реґа-ар привіт! Слухай, я подумала, раз ми вдвох нашу Попелюшку на бал повеземо, можна я на тобі потім і на балі з'явлюся? Потягнеш мене верхи?

Павук підійшов ближче:

— Карету з вами обома потягну, а тебе прям не потягну? Давай спробуємо.

За допомогою Джеора Ліе швидко видерлася йому на спину: судячи з усього, сидіти між головогрудям і черевом виявилося зручно, так що Ерке негайно захотілося покататися теж. Жаль, особисто йому до Реґара тепер підступитися буде складніше.

Павук рушив уперед. Хтось почав відстукувати ложкою виїзний марш, інші присутні рушили за Реґаром довгим строєм, дружно заголосивши похідну пісню.

Після першого кола в їдальню з'явилися Рельшен і Мізуки. Ерке підійшов ближче, й до них одразу доєднався Джеор:

— Ранок. Рельшен, слухай, ти ж у нас одна без коня лишилася? Я подумав — у мене вуздечка і пасмо гриви від кошмари залишилися, тобто її можна назад покликати. Для своїх можна захист встановити, щоб не страшно було.

Рельшен подумала і схвально хмикнула:

— А можна.

Джеор кивнув:

— А я з тобою тоді, гаразд? За нею доглянути треба буде. Твоїм слугою представлюся чи якось так, ага?

Навколо відбулося пожвавлення: ідея Джеора одразу створила нові вакансії, тож почалася хвиля обговорення, хто до кого може напроситися слугою.

У загальному шумі Ерке, однак, почув цокіт копит. Здивовано озирнувшись, він побачив Чандраканту, вірніше, її верхню частину: нижня являла собою механічну коніподібну конструкцію, що складалася з дивного переплетення поршнів, коліщаток і гвинтів. Втім, крокувала «кентаврида» доволі впевнено. Поряд із нею, прискіпливо поглядаючи на свою конструкцію, йшов Свен.