Аґнес

Коли Рельшен закінчила розповідь про матриці, кентавриди замислилися.

— Так, зсередини всі збіги не так помітні, — протягнула Зої. Вона встала і процокотіла туди-сюди по веранді, потім скривилася: — Не найприємніша для мене роль.

Попелюшка підвела голову:

— Я ніколи не вважала вас поганою!

— Дякую, люба. Втім, на бал все одно не пущу.

Рельшен дістала з кишені бутерброди:

— Так, до речі, повертаючись до балу. Що там із ним за холера?

Зої ще кілька разів пройшлася туди-сюди.

— Бал влаштовує Аґнес. Вона була принцесою сусіднього царства. Коли її вигнали, захопила владу тут.

— Вона вбила мою маму, — глухо додала Попелюшка, стискаючи свій фартух так, ніби викручувала з нього воду.

— Співчуваю, — несподівано м'яко відгукнулася. Рельшень. — Що з нею таке? З Аґнес цією?

Зої потерла лоба:

— У її мачухи було чарівне дзеркало, яке, знаєте, показувало найкрасивішу...

— Знаємо, — відгукнулися Рельшен і Ерке хором.

— Так от, за версією цього дзеркала вона, тобто Аґнес, виявилася найкрасивішою. Спочатку, кажуть, це навіть непогано на неї вплинуло, вона ніби стала поблажливішою до оточуючих. Але час йшов, а дзеркала в цьому плані вибагливі. Перша зморшка — і все, до побачення перше місце. І Аґнес рознервувалась. Вона так боялася втратити це перше місце, що вдарилася в чорну магію і в решті-решт перетворила себе на вампіра, щоб тільки не старіти, причому виявилася досить сильною, щоб з нею не можна було впоратися звичайними силами. Деякий час вона тероризувала оточуючих, але згодом мачуха знайшла спосіб її нейтралізувати: досить дотепний, як на мене. Вона наказала розрізати чарівне дзеркало і зробити з нього труну. Достатньо було одного разу заманити туди Аґнес, щоб та сама не захотіла виходити, адже там вона з усіх боків чула, що прекрасна. Такий собі маленький затишний світ, в якому вона була абсолютною богинею.

Зої знову пройшлася, заклавши руки за спину.

— Деякий час була надія, що вона так і не знайде сил вийти з труни і помре від голоду. Але колишній принц нашого, ось цього ось королівства, виявився достатньо кретином, щоб закохатися і її врятувати. Він пробудив її від цього трансу і привіз сюди разом з труною. Звичайно, він і його сім'я стали першими жертвами: його батьків Аґнес просто вбила, самого принца і шістьох його братів перетворила на вампирів. Кілька днів вона бенкетувала, а потім перед тим, як відправитися назад у свою труну, влаштувала бал, на якому обрала фінальну жертву. Тепер це постійно повторюється. Більшість часу, вона, на щастя, все ж таки ніжиться в труні і нескінченно слухає про свою красу, але іноді підлеглі з цього трансу її виводять і тоді трапляється бал. А з урахуванням того, що вона захопила владу, спробуй не прийди. І вона якось налагодила магічний зв'язок із замком, тож тепер вона там невразлива. Там повно нечисті зараз.

— Угу, зрозуміло, — Рельшен почухала скроню і глянула на Попелюшку. — І нащо тобі аж свербить піти? Жити набридло? Як тебе звуть, до речі?

Попелюшка скрутила фартух так, що він затріщав.

— Я Беок. Може, мені вдасться виманити її із замку і привести сюди. Тут більше шансів,— дивлячись у підлогу і розгладжуючи одяг, дівчина промовила, — одна моя прапра... ну тобто, мій рід давно уклав договір з леді, яка приходить на День усіх святих. Вона каже, що посланниця Джека, який володар гарбузів.

Рельшен потерла пальцями лоба:

— Ух, ось і милі гарбузи. Далі.

— Від цього договору мої пра-пра-всі отримували магічну силу і захист, але натомість мали раз у житті принести людську жертву. Моя мати була першою, хто відмовилася це робити. Коли мені було п'ять років, Аґнес обрала її.

Беок на мить затнулась, явно стримуючи сльози. 

— Ти її бачила? Цю леді?

— Так, один раз, — Беок витерла очі і продовжила твердіше. — Я бачила її після смерті мами. Вона була на гарбузовому полі в сутінках. Як кентаврида, але в плащі, і під каптуром щось хлюпало. Гниллю пахла. Я сказала, що принесу жертву, але пізніше. Я подумала, що добре було б саму Аґнес принеси в жертву. Якщо заманити її на гарбузове поле, там невразливою стану вже я. Мама, в сенсі, — вона кивнула на Зої, — придумала, як зробити так, щоб ця жертва виявилася останньою.

— Так, — відповіла Зої, — теоретично можна закрити договір. Але рано їй ще туди, не встигне вона втекти!

— Добре, — Рельшен потерла підборіддя. — Отже, потрібно, щоб Аґнес кинула замок і опинилася на гарбузовому полі? Слід з нашими обговорити план дій. У нас багато фахівців з всяких питань, я сама за всіх не вирішу, — вона кивнула на Беок. — Я б тебе забрала на нараду, як зацікавлену особу, але не будемо матрицю каламутити без необхідності. Потім усе розповім.

Зої, що весь цей час бродила туди-сюди, похмуро відгукнулася:

— Дурний стан. Я все одно категорично проти, щоб вона йшла. Бридко не знати, де ти і де стороння воля.

— Нічого. Краще себе не ламати. Чим менше відходитимемо від історії, тим краще. Тепер територію покажіть. Може, сюрпризи доведеться влаштувати, мені заздалегідь треба прикинути. До речі, а нащо чекати якісь троянди?

— Щоб створити захисне коло, — похмуро відгукнулася Зої. — Це той сорт, який обплітає кордони королівств, що заснули, наприклад. Якщо, коли БЕОК ПІДРАСТЕ, ми все-таки ризикнемо одночасно вбити Аґнес і закрити гарбузовий договір, від зіткнення темних сил може гниль розповзтися по окрузі. Троянди стануть захисним колом, але від зла не зовні, а всередині. На мою думку, вони ще недостатньо виросли.

У цей час здалеку почувся дзвін — мабуть, з'явилися відвідувачі. Зітхнувши, Зої кивнула Беок:

— Це Бетті з молоком, мені треба з нею розрахуватися. Проведи гостей, куди вони хочуть. А ви двоє, за їжею слідкуйте.

Ерке, Рельшен і Беок пройшли в сад. Якийсь час вони мовчали — обом сторонам треба було засвоїти нову інформацію.

Рельшен по дорозі зняла з гілки одне з магнітних яблук і засунула в кишеню. Опустивши голову, Беок знову скрутила фартух: