Попелюшка та компанія

Вранці Ерке від хвилювання схопився на ноги, ще й на світ не займалося. Після вчорашнього недопоцілунку емоцій було забагато, і енергію хотілося виплеснути хоч у якихось справах. Він зібрався, сховав у кобуру під футболкою перпендикулярум, потім сходив на кухню взяти шоколаду — може, знову якісь голодні діти будуть.

Імператора він вирішив тільки поцілувати носом у щоку, але зазирнувши у вікно, побачив у ліжку лише пані Чандраканту, що міцно і солодко спала. Ерке здивовано потупцював на гілці.

В цей момент сусіднє вікно відчинилася і Ерке машинально припав до гілки, витягаючи шию: він уже знав, що там живе Ерстейл. Самого ельфа, однак, побачити не вдалося — лише його голі руки, коли він викинув на вулицю тер'єра.

Ерке витріщив очі, однак не встиг він злякатися за бідолашну тварину (четвертий поверх таки), як пес м'ячиком відскочив від землі, злетівши ледь не на пару метрів вгору, а потім, поступово зменшуючи амплітуду стрибків, весело помчав до найближчого дерева і задер лапу (у повітрі відчутно запахло сірою). Зробивши справи, тер'єр відразу погнався за метеликом. Тільки тепер Ерке помітив встановлений під вікном Ерстейла невеликий батут.

Примружившись, Ерке подивився на відчинене вікно. Може зазирнути?.. Хоча ні, не варто — це може забрати багато часу, якщо щось піде не так. Але треба запам'ятати, коли тер'єр іде гуляти. І розвідати, де ночує Реґар.

Він таки правильно зробив, що не пішов — варто було повернутися до своєї кімнати, як у неї одразу ж постукала Мізукі. Вони розкланялися; Мізукі хотіла одразу повести його із собою, але Ерке притримав її за рукав.

— Можна хвилину? Я хотів поговорити. — Ерке зніяковіло потер зап'ястя, і, дивлячись на багато розшитий поділ халата Мізукі, продовжив: — У мене склалося враження, що в цьому місці настільки багато свободи, що у відносинах можливо що завгодно. Я хотів сказати... Ну, якщо ми однієї раси... Я не пам'ятаю своєї сім'ї і іноді мене це засмучує. Може, ти погодишся, ну... вважатися моєю сестрою?

Минула секунда повної тиші. Ерке ризикнув підвести погляд. Мізукі кілька секунд мовчки дивилася на нього, потім кинулася на шию:

— О, з величезною радістю! Спасибі вам! Ми можемо звернутися до пана Оора, він навіть проведе обряд. Ви ж не проти?

Вони міцно обійнялися. Можна сказати, ранок почався добре.

***
Житло Рельшен складалося з кількох кімнат: вони пройшли через напівтемну вітальню з довгими книжковими стелажами і опинилися в вбиральні. Хазяйки тут ще не було, і Ерке з інтересом озирнувся, насилу утримуючись, щоб не почати заглядати в шафи і обмацувати речі, що його зацікавили.

Уздовж стіни тягнулися стійки з розкішними сукнями (мабуть, для справи) та комплектами жіночих обладунків. Біля вікна стояло велике дзеркало, поряд — порожня рама в людський зріст.

Коли Ерке зібрався ближче оглянути вигадливу ажурну кольчугу, двері в сусіднє приміщення відчинилися і з'явилася сама Рельшен у приголомшливій переливчастій сукні. Поруч йшла невисока гладко причесана жінка — вона прискіпливо оглядала вбрання та поправляла його на ходу. Мізукі прошепотіла:

— А це пані Ніям, яка вибух пошила.

Ерке кинувся до неї:

— Ой, добридень, я навіть не подякував вам! Вибачте, перші дні зовсім нічого не розумів, мені чомусь здавалося, що ви не тут живете, а потім так закрутилося все, і запитати забути...

Пані Ніям тихо засміялася:

— Нічого, я рада, що вам сподобалося.

Довше поговорити не вийшло: Мізукі відразу схопила пані Ніям за рукав і потягла вбік, щось збуджено зашепотівши (Ерке почув «Плаття», і «Запропонував стати сестрою»).

Рельшен підійшла до дзеркала, оглянула себе і коротко задоволено кивнула. В цю мить двері відчинилися і в кімнату заглянув трохи сонний імператор у халаті. В руках у нього був якийсь пакунок.

Ерке вклонився, відчуваючи, як у грудях розливається тепло. Рельшен глянула на імператора через плече:

— Чого так рано вскочив?

— Провести прийшов. На, я тобі бутерброди зробив. Обережніше там. Воду взяла?

— Взяла.

— Зброю взяла? Пігулки взяла?

— Все я взяла, спасибі, іди вже досипай, — Рельшен, трохи підвівшись, швидко поцілувала його в щоку.

Імператор пошарив на кишенях і витяг жменю купюр навпіл з різнокольоровими цукерками.

— На ще грошей про всяк випадок. І ось ще желейки якісь лишилися. І тобі котик, на цукерку, — він сунув Ерке цукерку з іншої кишені, заодно ніби ненароком погладивши його по спині.

Рельшен, що дивилась на них з легкою усмішкою, розклала все по кишенях сукні і натомість дістала звідти металеву коробочку, а з неї синю пігулку; варто було її проковтнути, як тіло разом із сукнею почало танути в повітрі. Ерке захоплено видихнув:

— Ух, а мені можна?

— Ні, котику, вони тільки під мою біохімію заточені, — долинуло з повітря. — А ти перетворися, спершу краще уваги не привертати. Ну що, пішли?

Через кілька секунд простір у рамі спалахнув бірюзовим світлом. Ерке перетворився, швидко потерся об ноги імператора і стрибнув у портал.

***
Коли голова перестала кружляти, Ерке раззирнувся навколо. Перед ними був довгий одноповерховий будинок, охоплений кільцем жимолості. Зверху долинув шепіт Рельшен:

— О, ось і наша краля. Хм, прям як по нотах все. Лівіше дивися.

Ерке обережно просунув голову між кущами.

Спочатку він побачив невисоку яблуню і дух відразу захопило від захоплення. Раніше Ерке про цей сорт тільки чув: у його плодах містилося настільки багато заліза, що вони трималися не на плодоніжках, а примагнічувались до дерева, причому трималися на відстані від гілок через повітряну подушку.

Потім, озирнувшись, він побачив під деревом і Попелюшку. Вона була точно як у дзеркалі — худа, світловолоса, в дивному одязі на зразок фартуха. Кентаврида сиділа в тіні яблуні, підгорнувши ноги, і сортувала по мішках дрібні зерна. На білій шерсті чітко виднілися шрами і кілька свіжих синців, і серце захлеснула жалість.