Про складнощі світського життя

Фраза для імператора була заготовлена заздалегідь. «Володарю, можна мені завтра разом із пані Рельшен піти дивитися Попелюшку?». От і все, нічого складного. Трохи заспокоївшись після втечі і відправившись до себе, Ерке прорепетирував її раз двадцять перед дзеркалом, тож нарешті добився належного поєднання мужності і шанобливості. Після цього, прихопивши з собою блокнот із робочими записами, він нарешті вирушив у вказане місце.

Портал був встановлений у невеликій кімнаті, заставленій розлогими фікусами. Сісти тут було ніде, так що Ерке притулився до підвіконня.

З зелені визирнув малесенький котик. Після останнього разу, коли Ерке бачив його у чашці Рельшен, той не виріс ані на сантиметр, але чомусь став ніжно-бузковим.

— Я бачив, як ти стріляв! — повідомив він схвильовано. — Я хочу бути як ти! Ти агент, так? Я хочу бути агентом!

— Агентом 0,001?

— Так! — збудженно вигукнув котик і пропав.

Ерке почухав скроню. Потім спробував ще подумати над матрицями, потім знову перемкнувся на обурливу подію в кабінеті.

«Ні, ну що за свинюка капосна? Просто сказати „ні“ він не міг, чи що? Я б зрозумів. Ні, ну намагатися не перестав би, але б зрозумів. Гаразд, добре, не завжди він поряд з цим своїм павуком буде. Тепер ось із принципу вже відступати не можна!».

Портал на мить засвітився синім, після чого за ним на секунду промайнуло багате приміщення. Ерке, втім, особливо не приглядався — головне, що звідти ступив імператор.

Він був у чорному одязі і вперше на пам'яті Ерке в короні, схожій на обідок з шипами. Виглядав імператор злегка втомленим, але задоволеним. В руках він тримав зелену розчепірчасту гілочку. Всі думки вилетіли з голови; плавлячись від збентеження і радості, Ерке ніяково зобразив напівпоклін.

— О, ти мене на порозі зустрічаєш? Найкраща подія дня, — імператор підійшов ближче, зупинившись на відстані кроку. — Можна подивитися волосся?

Ерке спішно схилив набік голову: через секунду від дотику пальців на нього ніби наступила одна велетенська мурашка.

Поки імператор розглядав залишок зрізаного пасма, Ерке дихав йому в плече, насилу утримуючись, щоб не ткнутися в нього носом.

— Цікаво, і справді зріз забарвився. Ти щось хотів?

Так. Потрібно згадати, що він хоробрий оперативник з перпендикулярумом, мисливець на диких матриць, а не казна-що. «Володарю, можна мені завтра разом із пані Рельшен піти дивитися Попелюшку?». Елементарно.

— Фсшфхсссшку?

— Е... Пробач?

Ерке заплющив очі. Баст милосердна, що ж це таке. Баст милосердна, дай сили.

— Володарю. Можна мені завтра. З пані. Рельшень. Піти?

Імператор замислився, дивлячись у його обличчя.

— Я обережно. Чесно.

— Гаразд, давай ризикнімо. Тільки прошу тебе, не відходь далеко від Рельшен і роби, що вона скаже. Добре?

— Так, звичайно! Дякую! І взагалі,— промимрив Ерке, дивлячись йому в груди. — Дякую.

— За що?

Вимовити це було вкрай важко, але важливо.

— За те, що все не так, як у книзі.

— А. Не знаю, яку книгу ти маєш на увазі, але приблизно уявляю. На здоров'я. І вам дякую, що такі, які є, хоч мені і доводиться на ці дурні прийоми до Марьюса одному тягатися.

— Чому одному? — Ерке мимоволі випалив це й одразу зрадів, що звик питати всіх про все — воно вже якось само виходило.

— Ой котик, це довга історія. Туди з дружиною ходити треба. Ну, ми рази три з Рельшен сходили, все чудово було. А потім, господи, влаштували ці ідіоти скандал на рівному місці. Ну господи, ну ляснула вона королеву Лау нижче пояса, теж мені вселенська трагедія. Та ніби повеселішала навіть, а придурок цей, чоловік її, мало не знепритомнів. Тож попросили мене більше з Рельшен не приходити.

— А з іншими не можна?

Імператор обома руками сперся на підвіконня з боків від Ерке.

— Чому не можна, можна. Наступного разу я з Мейрочкою пішов. Ельфійка, пафос, краса, ти зрозумів. Спочатку там половина мало слиною не захлинулась — шкода, до речі, що не. Хто ж знав, що цей дебіл Луш якраз почне хвалитися, як він дварфів у себе в резерваціях майже під корінь вивів. Ти знаєш, це було прям, я навіть не очікував, що вона йому прям... Ой, гаразд, ти у нас чутливий, потім розповім. Ну, коротко кажучи, до війни не дійшло, миршавеньке у нього військо проти нашого, але інші вразилися. З Мейрочкою теж попросили більше не приходити. Господи, ну на рівному ж місці трагедія, лушева дружина каже, він і так ним майже вже не користувався.

Голова паморочилася, як від шампанського; було смішно, жарко і соромно, але в цьому сорому теж було більше задоволення і веселощів.

— Пані Мізукі дуже добре знає етикет.

— Це так, ми з нею цілих п'ять разів ходили, Рельшен по великій дружбі довірила. Господи, ну я ж цим дебілам одразу сказав НЕ ФОТОГРАФУВАТИ її, коли вона у вигляді кішки, так чого потім скаржитися за тронний зал розгромлений?

— Пані Ліе?

— Ага, після Мейрочки і до Мізуки, всього раз, правда. Що ж, фотки все одно відмінні вийшли, вся наша імперія рік із них реготала.

— Пані Чадара... Чандара...

— Чандлраканта? О, то був чудовий танець з шаблями. Якби цей йолоп ближче не сунувся... — імператор на мить замислився, потім замріяно помітив: — ось з Гудрун добре так гуляли, аж три рази, поки Йош з Тауром її не попросили пристрій той показати. Те, що волосся у них стало дибки — це одне, а те що Ліе з фотоапааратом за нами прослизнула — це вже інше. Я кажу, це довга історія. Господи боже, дев'яносто одна дружина і ці йолопи ні з однією з дівчат моїх порозумітися не змогли. Ну, зчепили вони зуби і дозволили мені з чоловіками приходити.

— Першим Ерстейл?

— Звісно. Причому слиною захлинулася вже друга половина, так. Досі не розумію ці брудні звинувачення з приводу того договору. Одразу дивитися треба те, що підписуєш, а не фантазувати, блін.

— Джеор?

— Не розумію, що такого жахливого в безневинному жарті. Ну дав він трубку миру покурити горгульям. Ну зі смішною травою було трубка, ну, господи, посміялися вони та все. Купа притрушеніх панікерів просто.