Один пересічний ранок

У двадцять четвертий день перебування в гаремі Ерке прокинувся від дзижчання фейського гелікоптера. Це означало, що вони заспалися: зазвичай імператор отримував пошту вже на балконі.

Втім, загальна сонливість була не дивною: вчора ввечері в замок таки пробрався особливо нахабний вампір, який перевдягнувся кур'єром. Його миттєво вирахували завдяки сигналізації, після чого всі покинули свої справи і почали весело ганяти бідолаху по поверхах, заразом пробуючи на ньому останні винаходи; водночас розпочався імпровізований чемпіонат зі стрільби та жбурляння різноманітних предметів. На думку Ерке, це був найвеселіший вечір за весь майже-місяць його перебування в гаремі — особливо запам'ятався момент, коли вампіра, що у розпачі перетворився на туман, на монструозному пилососі розміром з коня запилесосив Свен.

Близько двох годин ночі, коли за акуратним визначенням Джеора у вампіра «вичерпався ігровий ресурс» (тобто бідолаха нарешті склеїв ласти і розсипався попелом), жителі гарему добралися до забутої вечері. На той момент всі так розпалилися через полювання, що почали активно запивати спрагу вином і пивом — і тепер перебували в ранковій млості.

Зараз Ерке розплющив одне око і насамперед помилувався на сплячого імператора. Зазвичай досить жорстке обличчя того зараз виглядало розслабленим і майже щасливим, ніби йому снилося щось добре — і від цього видовища хотілося муркотіти щосили.

Вперше Ерке пробрався в цю спальню вранці наступного дня після похорону Аоша: завдяки вдалій потойбічній угоді ставлення імператора до його людської іпостасі помітно покращилося, тож така зухвалість виглядала допустимою. По активниму погладжуванню і почухуванню стало ясно, що вчинок схвалений, тож Ерке зробив ці візити традицією. Щоправда, приймати людський образ у цій кімнаті він відчайдушно соромився, і програму своїх відвідувань обмежив тим, що приходив рано-вранці, досипав на подушці, а потім, після сеансу бурхливого муркотіння і топтання, йшов через вікно.

Зараз, помилувавшись на імператора і смикнувши вухом на фей, що кружляли над ліжком, Ерке солодко потягнувся і подивився на Ерстейла, що дрімав поруч. Відсутність окулярів і розпущене волосся надавали тому дуже зворушливий вигляд, так що хотілося трохи потертися і об нього. А ще, як виявилося, Ерстейл мав на ногах дуже гарні татуювання у вигляді складних візерунків — правда, все вище щиколоток ховалося під ковдрою. Поки Ерке міркував, як би цю саму ковдру обережно відсунути і красу як слід розглянути, Ерстейл теж прокинувся через дзижчання. Придушивши позіхання, він сердито приклав палець до губ і кивнув у бік сплячого імператора, потім висунув з-під ковдри руку (тож стало видно ще й татуювання у вигляді кілець, що охоплювали руки вище ліктів). Феї у гелікоптерах по черзі опустили в його долоню листи, після чого клином помчали у вікно.

Ерстейл покрутив верхній конверт у руці й сильно примружився. Намагаючись не робити зайвих рухів, Ерке лапою підчепив з тумбочки окуляри і подав йому. Той подякував кивком, ознайомився з написом на конверті і нарешті дуже повільно і тихо його надірвав.

За мить один з гелікоптерів на зухвалому віражі знову влетів у кімнату і його водійка-фея, звісившись з віконця, пискляво заволала:

— Коли вже бур'яни з галявини приберуть?! І пилок купувати треба! Там знижки зараз непогані, не забудьте!

Імператор повільно і приречено розплющив очі. Ерке зобразив на морді щось на кшталт «Ну, ми хоча б намагалися» і одразу стрибнув йому на груди. Ерсейл знизав плечима, ліг трохи навскіс, закинувши ноги на ноги імператора, і повідомив:

— Ранок. Тобі там подарунки надіслали.

Ерке внутрішньо трохи скривився на це звернення: він уже знав, що на ліжку до імператора слід було звертатися тільки на «ти» (інакше, за процитованими словами останнього, виходив «апофеоз лицемірного абсурду»), проте у душі ще не міг до цього звикнути.

Тим часом, зачувши слово «подарунки», імператор застогнав і накрив голову подушкою.

— Ніяких гуманоїдів, — втішив його Ерстейл, продовжуючи переглядати листа.

— Що, знову калюжа? — долинуло з-під подушки.

— Жодних розумних.

З-під подушки долинув сміх, концентрація сарказма в якому значно перевищувала сто відсотків.

— Ой, годі вже! — Ерстейл штовхнув його ногою. — І, до речі, з приводу прибирання — коли канцелярських щурів прийдуть труїти? Реґара мало не покусали!

— Сам викликати кого треба не можеш? — імператор почухав Ерке під щелепою, так що той миттю забув суть розмови.

— Двохсотий раз нагадую, що я не дворецький, мені своїх справ вистачає! Ну гаразд, щодо подарунків: з тих істот, що розмовляють, тільки чарівне дзеркало, а з живих істот тільки фенікс, — Ерстейл примружився крізь окуляри, потім віддалив, потім наблизив листа. — Електричний?..

Імператор скинув подушку.

— Електричний фенікс? Це вже краще, зараз глянемо, — підвівшись, він побачив листок, що лежав на ковдрі біля його ніг. — А це що?

Ерке замурчав ще голосніше, і, знемагаючи від задоволення, потерся головою об сильні груди. Він страшенно хотів принести сюди хоч якусь здобич, але розумів, що мишки та пташки будуть не найкращим вибором — а ось перший у світі доказ теореми Фіяза III, у пориві натхнення добитий цієї ночі, мабуть, якраз. Навряд хтось тут ще зрозуміє суть цих формул, та що вдієш.

Імператор пробіг листок очима, потім міцніше притис Ерке до себе:

— Ой, хто тут такий хороший котик, хто тут таку складну теорему довів?

Від радості, що він зрозумів, Ерке мало не захлинувся у своєму муркотінні. Втім, ідилія тривала недовго — після короткого і досить недбалого стуку двері розпахнулися і на ліжко одним стрибком обрушилася пані Ліе. Сьогодн вона була у приголомшливій кількості фенек та з пофарбованими у бірюзовий колір дредами.

Пані Ліе впала точно на імператора і натхненно зиркнула йому в очі.

— Доброго ранку!

Він тільки приречено зітхнув: