38.1 Пал Палич, воєнрук

Войнов закінчив брифінг наземної спостережної групи й заглибився в надра управління. Тарілка благополучно відбула, і на поверхні йому більше робити було нічого — хай керує начальник охорони, он як носиться, мов заведений, нервовий, та все час у небо позирає. Звісно ж — космічні кораблі в управління залітають нечасто.

Під землю Войнову йти не хотілося. На заході в зоопарку цікаво. Тварини, вкладаючись спати, зазвичай гучно оголошують свої наміри. Полковник не мав жодного уявлення, навіщо так кричати перед сном, але дуже любив слухати вечірню перекличку, яку у його відомстві величали «лінійкою» й усіляко обжартовували. Якщо, наприклад, на команду «перший–другий розрахуйсь!» верещали шимпанзе, їх зустрічали привітним «о, це наші». А якщо трубив слон, то комсклад із повагою відповідав: «розрахунок закінчено!»

Усміхаючись власним думкам, Пал Палич відчинив двері кабінету Бориса — і завмер від здивування. У головному офісі управління панував хаос. Учений люд кричав гірше за тварин. Перебігаючи від одного комп’ютера до іншого, вони щедро жестикулювали й явно висловлювали своє невдоволення. Хоча, якщо придивитися, певний порядок у цьому хаосі все ж був — обурення виникали хвилями, і на чолі кожної хвилі виразно вгадувався голос Немировського. Хто б сумнівався.

— Алло Денисівно, прошу розібратися! — басив Іона. — Як могло так статися, що в усьому управлінні не знайшлося потрібної апаратури для підтримання зв’язку з космічним кораблем?! Тобто, з привидами ми можемо спілкуватися, а з людьми — ні? Так виходить?

Алла глянула на новоприбулого військового й відповіла радше йому: — Іона Вольфович вважає, що у нас тут Г’юстон. Або Байконур.

— А мені байдуже! — Немировський виглядав якось інакше. Воєнрук придивився. Від косоворотки герда не лишилося й сліду, під халатом гніздився твідовий рудий піджак із численними пухкими кишенями, а на шиї в генія теліпався стетоскоп. Навіщо?

— Я вимагаю негайної закупівлі необхідного обладнання! Ганьба! — кричав він, указуючи на колонку Сан Саныча, звідки долинав металевий голос посла, що розмірено диктував формули молодшим співробітникам, розсівшимся кружком. Ті захоплено стенографували й обмінювалися коментарями, ніяк не реагуючи на Іону й не відволікаючись від роботи. Войнов запитально глянув на Аллу.

— Не звертайте уваги, — відповіла вона. — Робочий момент. У нас немає радіозв’язку з кораблем, тому Федя диктує спостереження послу, а той транслює їх на колонку. Хлопці збільшили траєкторію прийому.

— Аааа. І що чути?

— Вони знайшли навколо Землі енергетичну мережу. Передають нам її параметри: розрахункові довжини каналів між вузлами, зміни швидкості їхньої пульсації, прояв універсальної гармонії золотого перетину, ну й таке інше…

— Ага… А що зі зброєю? Знайшли?

— Поки незрозуміло, чекаємо Бориса.

Войнов здивовано озирнувся на бегемота, що застиг у своїй лохані. Той виглядав дивно, що вже казати. Наче спав. Коні ж уміють спати стоячи. Очевидно, бегемоти теж. Полковник замислився над тим, що саме в стані шефа бентежить його більше: дивна поза чи здатність зберігати сон у такому галасі. В цю мить напружена фігура Бориса розслабилася, бегемот шльопнув хвостом, розплющив очі й повертів головою в різні боки. Понаглядати за незвичним хаосом він устиг недовго — з подивом перепитав асистентку: — У нас пожежна тривога?

Алла ще не встигла нічого сказати, а співробітники вже затихли й розбіглися по нірках. Перед Борисом лишився тільки Немировський, що грізно потрясав кулаком у бік лаборантів:

— Якщо ви (!) не здатні запам’ятати розпорядження начальства!.. Якщо у вас (!) замість голови — порожнє місце… То заведіть собі записник! Як у мене! І записуйте! Записуйте! — Іона красномовно поплескав рукою по шкіряному переплету свого записника.

Ізя пирснув з-за тумби: — Вольфич, ти сам-то зрозумів, що сказав?

В очах Немировського заграли усмішки, але брати свої слова назад — не було в його правилах.

Войнов випростався, вирішивши, що ось він, шанс відвести душу й потішитися над самовпевненим генієм, але Борис розсудив інакше:

— Панове, — суворо закликав він до порядку, — повернімося до роботи! У мене важливі новини з орбіти. Прошу вас перевести записи спостережень в автоматичний режим. Мені потрібні увага й участь кожного з вас.

Воєнрук одразу напружився, решта теж перетворилися на слух.